Якщо їхати з Городенки до Гвіздця, то на під’їзді до останнього з гори видно дві дерев’яні церкви, які розташовані, здається, в одному селі. Але це не так. Насправді з Гвіздцем зливається село Остапківці, церква у яких і привернула нашу увагу. (Якщо ми вже у Гвіздці, то можно пройтися до сусіднього села, подивитися на пам’ятку. І все б нічого, усього-то хвилин п’ятдесят туди й назад… Але ж хто ж знав, що на зворотному шляху така злива почнеться! Не дай Бог вам у незнайомому селі на грозу нарватися!) Але то дрібниці.

Ось що знайшлося про Остапківці.
Село Остапківці – одне з найстаріших сіл Покуття. Перша письмова згадка про поселення відноситься до 1378 р. У підтверджувальній грамоті польського короля Владислава Ягайла, даній 26 жовтня 1416 р. в Неполомичах Ваську Тептуховичу з Тисмениці на володіння низкою населених пунктів, розташованих на Прикарпатті, числиться й село Остапківці. Васько Тептухович володів селом понад 40 років, але до якого саме часу – невідомо. У 1439-1448 рр. Остапківцями володів Прокіп зі Стрімку та Ганівців. У 1475 р. Прокопович з Гвіздця заснував у селі костел на честь Благовіщення Діви Марії і приписав до нього свою власність: села Малий і Великий Гвіздець, Видинів, Рудники, Сороки. Ці села, як власність Андрія Прокоповича, згадуються в документах галицького міського суду за 6 січня 1494 р.

Зараз Остапківці – село у Коломийському районі Івано-Франківської області, має сільську раду, до якої також входить село Чехова. У Остапківцях мешкає близько 700 осіб.
На території села збереглася церква Святого Миколая, побудована у 1855 р. з дзвіницею. Вона має такий самий вигляд, як і гвіздецька церква. Ймовірно, їх будував один майстер.

Травень 2010