Головна
Контакти
Мандруємо Україною
Автономна республіка Крим
Вінницька область
Волинська область
Дніпропетровська область
Донецька область
Житомирська область
Закарпатська область
Запорізька область
Івано-Франківська область
Київська область
Кіровоградська область
Львівська область
Миколаївська область
Одеська область
Полтавська область
Рівненська область
Сумська область
Тернопільська область
Харківська область
Хмельницька область
Черкаська область
Чернівецька область
Чернігівська область
Архітектурні споруди за видами
Корисні посилання
Про нас
Організація турів
Готелі України Блог Гостьова книга
/ Львівська область / Буськ

Буськ

Буськ – невелике місто, райцентр, розташований у 50 км від Львова. Назва міста походить від річки, на якій воно розташоване – Західний Буг.

Перша згадка про місто e «Повісті минулих літ» датується 1097 р. У 1411 р. Буськ, як власність мазовецького князя Земовита, одним із перших у Галичині отримав магдебурзьке право.
У XV ст. у Буську були засновані найдавніші в Україні об’єднання ремісників – цехи.
У 1539-1541 рр. тут була заснована перша в Україні папірня, на папері якої надруковано «Острозьку Біблію» Івана Федорова (1581р.). Папірня існувала до 1788 р.
У Буську народився Євген Петрушевич (1863-1940) – Президент Західно-Української Народної Республіки.

Буськ наразі не є популярним туристичним центром, хоча передумови для цього існують. Справа в тім, що у місті є декілька споруд, які є по-своєму унікальними. Розповімо трошки про них.

Більш за все нас вразила дерев’яна церква Святого Онуфрія. Вразила своєю простотою, вишуканістю та дуже вдалим місцем розташування. Як свідчить охорона табличка, церква із дзвіницею побудована у 1758 р., хоча здається набагато старішою. Розташована вона у досить мальовничому місці: щоб побачити церкву, треба зайти на пагорб, обсаджений деревами, а на пагорбі є заглиблення, у якому і стоїть церква. Взимку дуже красиво. Поруч із церквою є одна цікава споруда – капличка (1864), видовбана у товстенному стовбурі тисячолітнього дуба. Оригінальна споруда, не пройдіть повз.

Церква Онуфрія розташована у віддаленій від центру частині міста. Спробуємо вас зорієнтувати, як її знайти: з центру міста (від костелу Станіслава) йде вулиця Київська. Ось ви нею пішли-пішли-пішли, поки не дійшли до повороту ліворуч на вулицю Хмельницького. От повертайте на неї і йдіть хвилин 20, поки не дійдете до церкви. Її за деревами не дуже добре видно, але орієнтуйтеся на церковну огорожу, за якою сходи ведуть вгору до церкви.
Збільшити зображення
Буськ. Церква Святого Онуфрія, 1758.
Збільшити зображення
Буськ. Церква Святого Онуфрія, 1758.
Збільшити зображення
Буськ. Дзвіниця церкви Святого Онуфрія, 1758.
Збільшити зображення
Буськ. Каплиця Святого Онуфрія, видовбана у стовбурі дерева (1864).

Коли будете вертатися назад і дійдете до місця, де ви звернули на вул. Хмельницького з вул. Київської, то йдіть не назад до центру, а пройдіть далі по вул. Київській, яка раптом стає вулицею Шашкевича. Так ви дійдете до іншої цікавої споруди – дерев’яної церкви Параскеви. Побудована вона була у 1708 р. Біля церкви містилася плебанія, в якій мешкала родина президента ЗУНР Євгена Петрушевича, батько якого, о. Омелян Петрушевич, свого часу був деканом цієї церкви. Нам здалося, що храм у досить непоганому стані, хоча місцева жителька нам розповіла, що церква от-от впаде, тому служби в ній проводяться тільки на свято Параскеви. Вкотре хочеться побідкатися про те, що характерною рисою західноукраїнських містечок є те, що у них зводяться помпезні дорогезні сучасні муровані храми, в той час, як поруч гинуть справжні скарби.

З цього місця відкривається дуже красивий краєвид на річку Західний Буг, за яким знаходиться старовинний єврейський цвинтар. Єврейська громада у Буську бере свій початок ще з XVI ст. Відомо, що за переписом 1864 р. євреями були майже 35 % жителів. Вони мешкали переважно у центральній частині міста і мали у власності більшість міських крамничок. Зараз євреїв у місті, звичайно, вже нема, але крім кіркуту залишилася також будівля синагоги (XVII ст.), яка зараз виглядає трошки дивно: з одного боку фасад відремонтований, що робить будівлю схожою на сільський клуб, а з іншого боку, того, що більш красивий і прикрашений ліпниною, будівля має ну зовсім неприглядний вигляд, тут розвішані якісь лахи, фасад облуплений. Нічого дивного, адже це зараз житловий будинок.
Збільшити зображення
Буськ. Старий єврейський цвинтар.
Збільшити зображення
Буськ. Старий єврейський цвинтар.
Збільшити зображення
Буськ. Старий єврейський цвинтар.
Збільшити зображення
Буськ. Синагога, XVII ст.

У місті є декілька мурованих культових споруд. Є у центрі сучасна величезна церква Петра і Павла, а також церква Святого Миколая (1938), але ми зупинимося більш докладно на костелі Святого Станіслава (1768-1779). Грунт під нього був наданий привілеєм короля Станіслава Августа Понятовського. Побудований він був за проектом видатного архітектора Бернарда Меретина. Декілька разів храм горів, але завжди відбудовувався, і дожив до наших днів. На жаль, у день нашого відвідання Буську була сильна заметіль, тому фото вийшли у нас мрячними і нечіткими, особливо костелу.
Ще у місті збереглася старовинна забудова центру. Небагато, але залишилася. Трапляються цікаві взірці. А місцева ратуша, хоча й має вигляд «під старовину», зовсім нова (побудована у 1999 р.). На її місці колись стояв будинок повітового суду, де під час Другої світової війни містилися катівні гестапо.
Збільшити зображення
Буськ. Костел Святого Станіслава, 1768-1779, арх. Бернард Меретин.
Збільшити зображення
Буськ. Церква Святого Миколая, 1938, арх. Є. Нагірний.
Збільшити зображення
Буськ. Старовинна забудова центру міста.
Збільшити зображення
Буськ. Старовинна забудова центру міста.

Окремо хочеться написати про споруду, яку, на жаль, важко побачити пересічному громадянину. Це палац графа Бадені, побудований у 1810 р. Сам Казимир Бадені – намісник Галичини, придбав палац у 1876 р. Зараз він закритий за сім’ю замками від сторонніх очей і охороняється міліцією. Чому – невідомо. Адже ніяких робіт ми там не побачили. Нам все ж таки вдалося потрапити у двір, і нам навіть дозволили зробити один кадр палацу. Насправді, це не тільки палац, а, можна сказати, комплекс, з боків прибудовані флігелі. У одній з кімнат палацу зберігся старий паркет, викладений сімома кольорами. В іншій – ліплений герб графської родини. Зараз стан комплексу дуже поганий. Що там буде – невідомо, але сподіваємось, що туристичний об’єкт, принаймні є інформація про те, що тут планується розмістити філію Львівської картинної галереї, і що після відновлення палацу Буськ увійде до маршруту «Золота підкова Львівщини». (Станом на кінець 2016 р. "віз і нині там": палац продовжує руйнуватися, ще й постраждав від пожежі.)
Збільшити зображення
Буськ. Палац графа Бадені, 1810.
Збільшити зображення
Буськ. Вхід до палацу графа Бадені, 1810.
Збільшити зображення
Буськ. Палац графа Бадені, 1810. Деталь фасаду.
 

Ось і закінчилася наша невеличка подорож старовинним Бужеськом. Місто як туристичний об’єкт дійсно заслуговує на більше. Були б гарні господарі у нашій країні…

Грудень 2009