Чесно кажучи, не очікували ми у такій глушині побачити такі речі! Думали, де провести зайвий час під час перебування у Луцьку, і вирішили проїхатися до Олики, подивитися на замок. Але ж ми не думали, що там є ТАКИЙ костел!!!

З нього і почнемо. Побудований він коштом Великого литовського канцлера Альбрехта Станіслава Радзівіла у 1635-1640 рр. за проектом архітекторів Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна. Кажуть, що оздоблений він був за взірцем храму Іль Джезу у Римі, та на наш погляд, той римський костел просто пролітає у порівнянні з нашим.
Біля костелу маємо традиційну дзвіницю (1650), що складається з п’яти пілонів. А оточують костел стіни (1650), по кутах яких залишилося дві каплички.

Олика. Троїцький костел, 1635-1640.

Олика. Дзвіниця Троїцького костелу, 1650.

Олика. Троїцький костел, 1635-1640. Фрагмент фасаду.

Зайве казати, що сучасний вигляд костелу, крім захоплення, викликає ще й сум, біль і жаль… за усім тим великим історичним надбанням, яке ми поступово, але упевнено втрачаємо. Втрачаємо пам’ять. Втрачаємо Україну. Але ж колись Троїцький костел вважався найкрасивішим храмом Речі Посполитої. Невже це колись було?

Тепер перейдемо до того, заради чого ми, власне, до Олики й поїхали. Тобто замку Радзівілів. Але для початку трошки історії. Олика вперше письмово згадується у Іпатіївському літописі у 1146 р. Наприкінці XV ст. село належало луцькому старості Іванові Кішці, а у 1513 р. перейшло до Яна Радзівіла у якості приданого до Кішкової доньки (теж мабуть, Кішки). У 1564 р. луцький канцлер Микола Радзівіл (Чорний) й починає будову цього самого замку, після чого село отримує магдебурзьке право.

Замок у плані майже квадратний. Потрапити до нього можна мостом, який прокладений над ровом (колись з водою). Через арку ви потрапляєте до внутрішнього двору, достатньо великого і просторого. Над північно-західним замковим проїздом височить вежа, яка є справжньою окрасою комплексу.

Слід відзначити, що, не дивлячись на зовнішню тендітність замку (нагадує більше палац, ніж фортецю), його не змогли взяти жодні завойовники (включаючи татар, турків і козаків Хмельницького).

Олика. Замок Радзивілів, 1654.

Олика. Замок Радзивілів, 1654. Північно-східний корпус.

Олика. Замок Радзивілів, 1654. Північно-західний корпус.

Олика. Замок Радзивілів, 1654. Стіни ззовні.

Замок був резиденцією Радзівілів аж до входження Волині до складу СРСР.
Зараз тут розміщена психіатрична лікарня. Тому якщо ви будете прогулюватися у затишному дворі, то зможете періодично споглядати, як хворих групками виводять на прогулянку. Але не лякайтеся, вони мирні.

Є в Олиці ще декілька культових споруд, не всі з яких ми, на жаль, побачили. Але щось все ж таки побачили. Біля величного Троїцького костелу тулиться наче сирітка непримітний Петропавлівський костел. Але не все так просто. Він, насправді, є найстарішим католицьким храмом Волині (звичайно, з тих, що дійшли до нас). Побудований він був у 1450 р., як свідчить охоронна дошка, та перебудований у 1612 р. Він дуже простий, але від цього відчуття, що споруда древня і справжня, тільки посилюється.
Помітили ми у Олиці ще один храм – це православна церква Святої Трійці, побудована наприкінці ХІХ ст.

Олика. Петропавлівський костел, 1450-1612.

Олика. Троїцька церква, кін. ХІХ ст.

Є в Олиці ще дещо цікаве. Наприклад, в’їзна Луцька брама або церква у стилі бароко (1784). Але ми цього не встигли побачити. Може вам пощастить.

На жаль, Олика знаходиться трошки в стороні від головних доріг, тому, на наш погляд, приречена на подальшу руйнацію пам’яток. Ех… Вкотре хочеться пожалітися, що така гарна країна подарована таким безвідповідальним людям…

Травень 2009