Головна
Контакти
Мандруємо Україною
Автономна республіка Крим
Вінницька область
Волинська область
Дніпропетровська область
Донецька область
Житомирська область
Закарпатська область
Запорізька область
Івано-Франківська область
Київська область
Кіровоградська область
Львівська область
Миколаївська область
Одеська область
Полтавська область
Рівненська область
Сумська область
Тернопільська область
Харківська область
Хмельницька область
Черкаська область
Чернівецька область
Чернігівська область
Архітектурні споруди за видами
Корисні посилання
Про нас
Організація турів
Готелі України Блог Гостьова книга
/ Рівненська область / Рівне / Історія Рівного

Історія Рівного

До XIV ст.

XIII ст. до н.е. – перші поселення на околицях міста біля сучасного села Бармаки.
V ст. до н.е. – поселення найдавніших землеробів на правому березі р. Устя біля сучасного Басівкутського водосховища.
VI-IX ст. – поселення ранніх слов'ян на північ від сучасного села Бармаки
X-XII ст. – поблизу р. Устя закладено давньоруську фортецю.
1283 – перша писемна згадка про Рівне як про один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства.
1340 – майже на два століття місто у складі Волині переходить до Великого князівства Литовського.
XV століття

1434 – відповідно до грамоти литовського князя Свидригайла Ольгердовича Рівне передається у володіння луцьких шляхтичів Дичків.
1461 – Івашко Дичко продає Рівне «за 300 кіп широких грошей чеської лічби» князю Семену Васильовичу Несвіцькому, представнику русько-литовської династії Гедиміновичів.
1479 – після смерті князя Несвіцького Рівне стало власністю його дружини Марії Несвіцької, яка стала іменувати себе княгинею Рівненською.
1481 – на одному з насипних островів р. Усті княгинею Марією збудовано замок із дубових колод, який обнесено оборонними ровами.
1492 – польський король Сигізмунд та великий князь литовський Казимир Ягайло надали містечку магдебурзьке право.
1496 – татари взяли місто в облогу, яка була знята лише після того, як панство, що переховувалось у замку, сплатило викуп.
1500 – княгиня Марія Несвіцька отримала для міста привілей на щорічний ярмарок на свято Семена Літопроводця.
XVI століття

липень 1507 – король Сигізмунд королівською грамотою надає княгині Марії право вічного володіння замком та містом.
1508 – пожежа у замку; розпочато будівництво нового замку.
1518 – після смерті княгині Несвіцької Рівне переходить у власність князів Острозьких.
1521 – Рівне з околицями та ближніми селами відходить до Іллі Острозького.
1538 – Ілля Острозький одружується з позашлюбною донькою короля Сигізмунда Беатою Костелецькою.
1539 – після смерті Іллі Рівне під заклад переходить у спадщину Беаті Костелецькій.
1548 – княгиня Костелецька будує костел у Рівному.
1554 – на географічній карті Європи фламандського картографа Герарда Меркатора серед 29 населених пунктів Волині позначене місто Рівне.
1556 – у Рівному з'являються перші поселення єврейських родин, які займаються переважно торговельними справами.
1563 – Рівне згадується у вересневих переговорах московського царя Івана Грозного з послами польського короля Сигізмунда ІІ Августа про повернення Московії захоплених Литвою міст.
1565 – місто переходить у власність Альбрехта Ласького.
1565-1575 – судова тяганина за право володіння містом; часті пограбування Рівного.
1569 – за Люблінською унією Рівне підпорядковується Луцькому повіту Речі Посполитої. Знищення міста татарами, спалення церкви та костелу.
1574 – Королівською грамотою місто знову проголошене власністю князя Костянтина Острозького.
1575 – за свідченням німецького історика і географа А. Гушинга у місті налічується 543 будинки.
1583 – перша згадка про річку Устю (інша назва – Оствиця).

XVII століття

1606 – Анна Острозька (вдова Олександра Костянтиновича Острозького) відбудовує костел.
1614 – над містом влітку пронеслася велика буря, під час якої «людей носило поверх дерев, інших мертвих» знаходили у різних місцях.
1617-1619 – татарські набіги, спалення замку.
1620 – як посаг місто переходить до рук князя Томаша Замойського; у Рівному налічується понад 200 будинків.
1621 – містом володіє донька князя Олександра Острозького Катерина, дружина Томаша Замойського.
1624 – пожежа у Рівному нищить майже все місто.
1625 – підготовка угоди Речi Посполитої з козаками Запорозької Січі у Рівненському замку Замойського.
1629 – складено акт із достеменним описом міста, де зафіксовано, що у Рівному є 505 будинків, 10 вулиць (Замкова, Шкільна, Дубенська, Литовська тощо) і проживає понад 3 тис. мешканців.
1634 – король надає місту привілей на проведення ярмарку.
1636 – перше свідчення про написання у місті літературного твору. Це вірш «Лямент о утрапеню мещан острозких», присвячений українському митрополиту Петру Могилі, підписаний криптонімом «М.Н.».
1637 – облаштування першого у місті шпиталю на кошти Томаша Замойського.
1640 – спустошення Рівного татарами.
1642 – місто стає власністю князів Конецпольських; на документах, датованих 15 липня, зберігся відтиск печатки міста.
1648 – козацько-польська війна на Волині; спустошення Рівного загоном Колодки.
Літо 1651 – Рівненщина стає центром визвольної боротьби українців під проводом Богдана Хмельницького.
1667 – великий мор у Рівному, загинуло 1600 осіб.
1680 – спустошення Рівного загоном українських козаків.
1691 – пожежа, внаслідок якої місто було майже повністю знищене.

XVIII століття

1706 – у ході російсько-шведської війни Рівне було зруйноване та зайняте військами Карла XII, який у червні побував у місті.
1706-1707 – захоплення Рівного російськими військами та розквартирування їх у місті та околицях.
1723 – Рівне переходить у власність польських шляхтичів Любомирських. Власником Рівного стає Юрій (Єжи) Любомирський. У XVIII ст. князі Любомирські були найбагатшим магнатським родом на Волині.
1728 – розпочато будівництво замку.
1738 – Станіслав Любомирський відбудовує у Рівному мурований замок-палац.
1750 – у місті налічується 683 споруди, у тому числі 313 у передмістях, які облаштовуються за національною та соціальною ознакою (були німецька та єврейські вулиці, квартали міських урядників, духівництва, ремісників, тощо); працює млин та лісопильне підприємство.
1755 – ведеться активне будівництво, у місті налічується понад 700 будинків.
1756 – завершення будівництва і освячення Свято-Успенської (Омелянської) церкви. За легендами у цій церкві молився Іван Гонта.
1760 – варшавський архітектор Тоушер модернізує палац Любомирських у стилі рококо, зводиться перша мурована єврейська синагога.
1765 – Тоушер складає план міста.
1770 – епідемія чуми у місті, закладення пам'ятника-колони на честь Божої Матері як рятівниці від мору.
1775 – будівництво мурованого костелу.
1778 – місто отримує привілей короля на чотиритижневий ярмарок.
1780 – князь Юзеф Любомирський підтверджує права євреїв та дозволяє будівництво дерев'яної синагоги.
1781 – будівництво дерев'яного Святовоскресенського собору на місці старої церкви.
1785 – збудована уніатська каплиця на кладовищі Волі.
1792 – у Рівному побував національний герой Польщі Тадеуш Косцюшко, який приїздив до тодішньої господині рівненського палацу Людвіки Любомирської – предмету свого юнацького кохання.
23 квітня (4 травня) 1793 – внаслідок другого поділу Речі Посполитої Рівне переходить до Росії; до міста входять російські війська під командуванням М. Кречетнікова.
29 серпня (9 вересня) 1793 – Рівне набуває статусу повітового центру у складі новоутвореного Волинського намісництва (з 1797 р. губернії).

XIX століття

1804 – Рівне та його околиці спустошує нашестя сарани; неврожай і голод у місті.
1805 – починає діяти двокласна початкова школа, заснована Тадеушем Чацьким; пожежа у місті.
1815 – остання, особливо вишукана перебудова палацу Любомирських.
1836 – початок будівництва гімназійного корпусу неподалік палацу Любомирських.
1839 – із Клеваня до Рівного переведено класичну гімназію. 24 липня розпочинає роботу Рівненська гімназія.
1844-1845 – у Рівненській гімназії старшим викладачем працює видатний історик, письменник і політичний діяч Микола Костомаров.
1848 – згідно перепису населення у місті проживає близько 3000 мешканців.
1856 – епідемія холери у місті; біля пам'ятника-колони на честь Божої Матері вивішено незгасиму лампаду.
1857 – прокладання через Рівне шосе Київ-Брест.
1858 – початок будівництва мурованого костелу за пожертви князя Любомирського.
1861 – російська селянська реформа; Рівне починає швидко зростати і його населення становить 3294 мешканці.
1862 – у місті відкрито телеграф.
1863 – відкриття жіночої гімназії; арешт діячів польського повстання.
1865 – реформування Рівненської гімназії із класичної на реальну.
11 серпня 1867 – у місті перебуває видатний український композитор Микола Лисенко.
1868 – розпочато будівництво костелу Св. Антонія (нині зал органної музики).
1871 – смерть і захоронення в Рівненському костелі князя Казимира Любомирського; влітку у місті перебуває видатний науковець та політичний діяч Микола Драгоманов.
1872 – гімназію перетворено на реальне училище, яке діяло до 1922 р.
12 травня 1873 – відкрито залізничне сполучення через місто (Київ-Брест), відкрита залізнична станція Рівне, налагоджено сполучення з прикордонним Радивиловом.
1877 – збудовано та освячено військовий шпиталь.
1880 – у Варшаві виходить нарис Т. Стецького про Рівне «Miasto Rоwne»
12 червня 1881 – велика пожежа у місті; згоріла соборна Воскресенська церква, 800 дворів, поштамт.
30 серпня 1890 – розпочато будівництво парафіяльного костелу та Свято-Воскресенського собору.
1891 – пожежа у західній частині міста; згоріло понад 300 будинків.
8 (20) жовтня 1895 – освячення та перше богослужіння в новозбудованому православному соборі.
1896 – спорудження у місті євангельсько-лютеранського молитовного будинку.
1897 – за даними всеросійського перепису населення у Рівному мешкають 24752 людини, працюють 23 дрібних підприємства.
90-ті роки XIX ст. – у місті будується військове містечко.
1899 – завершення будівництва парафіяльного костелу Св. Антонія
7 жовтня 1900 – освячення костелу Св. Антонія.

XX століття

1905 – революційні виступи рівнян.
1906 – засновано перший у Рівному музей.
2 лютого 1908 – на місті згорілого театру Л. Зафраном збудовано новий театр на 17 лож, 18 рядів крісел, 2 ряди балкону та 3 ряди галереї.
1909 – місто відвідує видатний учений Володимр Вернадський; Зафран розпочинає будівництво першої електростанції.
1910 – розпочинає роботу пивзавод "Бергшльос".
Квітень 1911 – відновлення автобусного сполучення (3 пасажирські автобуси та 1 вантажна машина) Рівне-Корець-Новоград-Волинський-Житомир.
1912 – уведена в дію перша електростанція; перший політ моноплану над містом.
1914 – початок Першої світової війни. Мобілізація чоловічого населення Рівного. У жовтні Рівненський військовий шпиталь відвідує імператор Микола II.
1915 – часткова евакуація міста під час відступу російських військ.
1916 – перед наступом російських військ місто відвідують імператор Микола II і генерал Брусилов.
1918 – окупація міста німецько-австрійськими військами
1919 – українська влада у місті; Рівне – тимчасова столиця УНР. Відступ українських військ під проводом Петлюри. Влада більшовиків. Окупація Рівного польськими військами.
1920 – повернення більшовицької влади після прориву I Кінної армії Будьонного; повернення польської армії.
1921 – Рівне війшло до складу Польщі.
1922 – польська влада дає дозвіл на відновлення діяльності Рівненської повітової «Просвіти».
1923-1940 – діяльність у місті відомого польського вченого та освітянина Якуба Гофмана.
1927 – пожежа в замку Любомирських. Продовження руйнації пам'яток старовинної архітектури. Реставрація костелу Св. Антонія.
30 квітня 1929 – офіційна ліквідація Рівненської «Просвіти».
11 березня 1930 – польська поліція проводить репресії проти учасників Шевченківської академії у театрі Зафрана.
1933 – з'їзд преси у Рівному. Українське населення збирає пожертви для допомоги голодуючим Радянської України. Закладено новий Міський парк на Грабнику.
17 вересня 1939 – відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа західноукраїнські землі відійшли до СРСР; до міста входять частини Червоної армії.
4 грудня 1939 – утворено Ровенську область у складі УРСР.
1939 – засновано музично-драматичний театр імені Островського.
28 червня 1941 – бомбардування та окупація міста німецькими військами.
3 липня 1941 – створення міської управи, головою міської управи став фармацевт Полікарп Бульба, професора гімназії Івана Сав'юка було призначено другим посадником, правника Сергія Іллюка – першим членом управи, Назара Шевчука – другим.
20 серпня 1941 – значну частину українських земель було включено до складу Райхскомісаріату «Україна» з центром у Рівному, комісаром України призначено гауляйтера і оберпрезидента Еріха Коха.
10 березня 1942 – німецькою адміністрацією спільно з фірмою Центрального емісійного банку Украни було випущено для грошового обігу «окупаційні гроші» – вісім банкнот номіналом в 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500 карбованців; в анотації був текст: «Рівне 10 березня 1942. Центральний емісійний банк Україна.».
1941-1942 – винищення близько 90 тис. рівнян.
2-5 лютого 1944 – Рівне визволене частинами Радянської армії.
1945 – співробітники НКВС у січні влаштовують публічну страту вояків Української повстанської армії.
1947 – узимку зруйновано пам'ятник Сталіну у Рівному (район нинішньої Театральної площі).
1950-ті – завершено відбудову зруйнованого війною господарства.
22 квітня 1952 – зруйновано пам'ятник-колону на честь Божої Матері.
1954 – з Києва до Рівного переведено меліоративний інститут (Український інститут інженерів водного господарства).
1957 – уведення в дію Рівненського заводу високовольтної апаратури.
1958 – рівняни отримали можливість переглянути першу телепрограму (регулярне телемовлення розпочалось у 1967 році).
1959 – відкриття малої (дитячої) залізниці.
1960 – завершення будівництва Рівненського обласного музично-драматичного театру.
1962 – закриття Свято-Воскресенського собору; закінчення будівництва газопроводу.
1963 – уведено в дію Рівненський льонокомбінат.
1967 – закінчено будівництво кінотеатру «Жовтень» (сучасна назва Кінопалац «Україна»).
1969 – уведено в дію першу чергу заводу мінеральних добрив (сучасний ВАТ «Рівнеазот»).
24 грудня 1974 – відкрито тролейбусний рух по місту.
1977 – у Рівному відкрито аеровокзал міжнародного класу.
1980 – закінчення будівництва першого у місті 14-поверхового будинку по вулиці Київській, 14.
1983 – відзначення 700-річного ювілею міста.
1986 – завершення будівництва міського гідропарку.
1990 – перші демократичні вибори до міської ради. Розпочато будівництво Покровського собору методом народної будови.
11 червня 1991 – ухвалено Постанову Президії Верховної Ради УРСР, згідно якої надалі слід іменувати місто Ровно – Рівне, а Ровенську область – Рівненською. Відразу ж після провалу путчу 25 серпня 1991 р. у місті було демонтовано пам'ятник Леніну.
17 травня 1994 – перенесено на вулицю Ясну пам'ятник партизану-розвіднику Миколі Кузнецову, який стояв перед адмінбудинком міської ради. На постаменті цього пам'ятника було встановлено пам'ятний знак «Загиблим за Україну». Демонтовано пам'ятник командиру партизанського загону Д. Медведєву.
22 травня 1999 – на майдані Незалежності відбулося відкриття пам'ятника Шевченку.

XXI століття

2002 – за результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 р. у Рівному проживають 248 813 тис. осіб (228 тис. осіб у 1989 р.). Населення області складає 1173 тис. осіб (в т.ч. 555 тис. чоловіків та 618 тис. жінок).
2016 – у Рівному проживає бл. 247,5 тис. осіб.

За матеріалами Вікіпедії