Головна
Контакти
Мандруємо Україною
Автономна республіка Крим
Вінницька область
Волинська область
Дніпропетровська область
Донецька область
Житомирська область
Закарпатська область
Запорізька область
Івано-Франківська область
Київська область
Кіровоградська область
Львівська область
Миколаївська область
Одеська область
Полтавська область
Рівненська область
Сумська область
Тернопільська область
Харківська область
Хмельницька область
Черкаська область
Чернівецька область
Чернігівська область
Архітектурні споруди за видами
Корисні посилання
Про нас
Організація турів
Готелі України Блог Гостьова книга
/ Львівська область / Стара Сіль

Стара Сіль


Побачити Стару Сіль хотілося давно, але все ж таки відвідання її було неочікуваним. Коли їхали до Хирова, раптом на дорозі з’явилася красива споруда: «Це ж Михайлівський костел! Невже Стару Сіль проїжджаємо?!» На зворотній дорозі вийшли, щоб нарешті побачити ці красиві майже руїни.

До речі, є такий маршрут автобусу, який називається Самбір-Добромиль (є ще Самбір-Ніжанковичі, але це майже одне й те ж), який їздить туди-сюди безперервно протягом цілого дня. На шляху цього маршруту дуже багато цікавих міст і сіл. Так що поки їдеш, можна виходити щозупиники, тому що обов’язково натрапляєш на якусь старовину. А за транспорт можна не хвилюватися – автобуси їздять кожні 20 хвилин.

Отже, найцікавіша споруда Старої Солі – костел Святого Архістратига Михаїла. Побудований він був у 1660 р., але до наших днів дійшов зі значними перебудовами ХХ століття. Нам здалося, що храм відновлюється. Ніяких робітників, звичайно ж, ми не побачили (чому «звичайно»? – тому що я їх ніколи не видно на об’єктах, що начебто реставруються), але їхні сліди були помітні. Мабуть, все ж таки щось робиться в напрямку відновлення храму (риштовання, наприклад, є). Хоча, судячи з усього, грошей не вистачає.
Збільшити зображення
Стара Сіль. Михайлівський костел, 1660.
Збільшити зображення
Стара Сіль. Михайлівський костел, 1660.
Збільшити зображення
Стара Сіль. Михайлівський костел, 1660.
Збільшити зображення
Стара Сіль. Михайлівський костел, 1660.

Храм дуже красивий, фасад його прикрашений рясною ліпниною, а дах – гніздом лелеки. Зверніть увагу на зображення Архангела Михаїла, ангелів і грон. А апсида прикрашена чудовими скульптурами євангелістів. Думаємо, збереглися дивом. Зліва до храму прибудована квадратна капличка. На жаль, потрапити всередину не вдалося, тому що двері були зачинені.

Проте був відчинений вхід по підземелля (кам’яні «двері» від нього сиротливо валялися поруч), тому ми не упустили можливості залізти під храм. Звичайно ж, нічого, крім суцільної темряви ми не побачили, але ж це на перший погляд. Після того, як був зроблений постріл всліпу фотокамерою, через секунду на екрані «фотіка» ми побачили сфотографовану… труну. А труни взагалі сильно засмучують. Тому на цьому подорож підземеллям Михайлівського костелу швиденько закінчилася.

Дуже цікавою є дзвіниця костелу. Вона нагадує традиційні дзвіниці дерев’яних церков (тієї ж П’ятницької церкви цієї ж Старої Солі, але про неї пізніше). Другий ярус дзвіниці є дерев’яним, а перший слугує одночасно і брамою. Споруда дуже оригінальна, і саме вона привертає увагу всіх, хто проїжджає по трасі повз Стару Сіль.
Збільшити зображення
Стара Сіль. Дзвіниця Михайлівського костелу, 1660.
Збільшити зображення
Стара Сіль. Дзвіниця Михайлівського костелу, 1660.
Збільшити зображення
Стара Сіль. Дзвіниця Михайлівського костелу, 1660.
 

Тепер про інше. Хоча Михайлівський костел – найвідоміша споруда Старої Солі, але не єдина пам’ятка. І не найстаріша. Правда.

Виявилося, що в селі є дві дерев’яних церкви. Інтернет дає абсолютно різні дані про рік їх побудови, варіантів п’ять. За більш авторитетними джерелами, обидві були зведені у XVII ст. Отже, Воскресенська та П’ятницька церкви. Дзвіниці обох церков були збудовані теж у XVII ст. Одну з них навіть розміщуємо тут вам (на фото ліворуч). Це дзвіниця П’ятницької церкви.

Знайти їх дуже легко: Воскресенська стоїть прямо при дорозі, а до П’ятницької треба трошки пройти (от якщо ви стоїте на трасі обличчям в бік Самбора, а спиною в бік Добромиля, то по праву руку вниз пішла вулиця вглиб селища – по ній і йдіть). Ну от, ви вже все знаєте. Як вам пощастило. А ми побачили все це завдяки тому, що випадково в селі зустріли хлопця Ігоря, який і показав місце розташування пам’яток. Дай Боже йому здоров’я.

До речі, у П’ятницькій церкві дуже цікавий інтер’єр. Може, і у Воскресенській також, але, на жаль, вона була зачинена. (Таки цікавий. У серпні 2009 р. відбувся другий приїзд до Старої Солі. Тоді саме Воскресенська церква була відчинена. Там також зберігся старовинний іконостас.)

Неможливо не згадати про ще одну пам’ятку архітектури Старої Солі. Це вілла «Анна» . Вже згадуваний тут хлопець Ігор розповів купу байок про неї, але ми, звісно, нічого не пам’ятаємо: графи, панночки та кріпосні селяни змішалися в голові в однорідну кашу і у легенду ніяк на складаються. Тим не менш, споруда дуже симпатична. На фасаді можна прочитати дату побудови – 1909 р. Зараз тут розміщується лікарня.

На цій оптимістичній ноті закінчимо свою розповідь про пам’ятки Старої Солі. Додамо, що виникло селище у 1255 р., а магдебурзьке право отримало у 1421 р., і з тих пір, до самого ХІХ ст. було одним із значних центрів галицького солеваріння. До речі, багато населених пунктів там названі на честь солі, Стара Ропа, наприклад, але це якось так неблагозвучно.

Будете проїжджати через Стару Сіль – не оминайте.

Липень, 2008