Головна
Контакти
Мандруємо Україною
Автономна республіка Крим
Вінницька область
Волинська область
Дніпропетровська область
Донецька область
Житомирська область
Закарпатська область
Запорізька область
Івано-Франківська область
Київська область
Кіровоградська область
Львівська область
Миколаївська область
Одеська область
Полтавська область
Рівненська область
Сумська область
Тернопільська область
Харківська область
Хмельницька область
Черкаська область
Чернівецька область
Чернігівська область
Архітектурні споруди за видами
Корисні посилання
Про нас
Організація турів
Готелі України Блог Гостьова книга
/ Львівська область / Скелівка

Скелівка

Заїзд до Скелівки у липні 2008 року
Скелівка – це село (бл. 1000 мешканців), яке лежить по дорозі з Самбора до Хирова. Власне, проїжджаючи повз Скелівку, можна роздивитися усі її пам’ятки з вікна, тому що вони всі якраз при дорозі стоять. Але краще все ж таки зупинитися.


Найцікавішу споруду у селі не помітити важко: це костел Святого Мартіна із дзвіницею, яка одночасно і оборонна вежа. Збудоване це диво було дуже давно – на рубежі ХV-ХVІ століть. І костел, і дзвіниця мають дуже непоганий вигляд. Єдине, що псує враження, так це новий дах з металочерепиці. Робили б вже її хоча б правдоподібного, а не малинового, кольору. А стоси старої черепиці сиротливо лежать надворі. Мабуть, скоро місцеві мешканці розкрадуть все – сараї крити старовинними будматеріалами. До речі, на дзвіницю можна потрапити – там драбина приставлена, але усередині нічого цікавого. У дворі храму стоїть скульптура Діви Марії та якась дивна колона, схожа на уламок труби.
Збільшити зображення
Скелівка. Костел Святого Мартіна із дзвіницею, XV-XVI ст.
Збільшити зображення
Скелівка. Дзвіниця костелу Святого Мартіна, XV-XVI ст.
Збільшити зображення
Скелівка. Костел Святого Мартіна, XV-XVI ст.
Збільшити зображення
Скелівка. Костел Святого Мартіна, XV-XVI ст.

Тепер про інший аспект скелівського життя-буття. Як відомо… хоча, кому це, власне, відомо? Так от, як декому відомо, зі Скелівкою пов’язане ім’я бравого вояка Швейка. Саме тут розгортаються деякі події роману (який я вже років десять не читала. Треба буде якось…) Тільки тоді Скелівка була не Скелівкою, а Фельштином. Так до чого це я? До того, що тут є пам’ятник Швейкові – дуже такий симпатичний монумент, і Швейк типовий такий, як на усіх картинках.

Є в селі ще одна пам’ятка. Це невелика колона при дорозі, встановлена у 1909 році на честь Гербуртів. Чи одного якогось Гербурта. Як би там не було, але рід Гербуртів – засновники Скелівки, тобто, Фельштина. І заснували вони його у 1374 році, якщо сайт Верховної Ради України не бреше (а все може бути, у неї навіть абревіатура красномовна – ВРУ). Так от, на колоні так і написано «Grod Herburtov». О!

Архітектура Скелівки типова, сільська. А про те, що колись це було місто, нагадує чи не єдиний старовинний будинок у центрі, який одночасно і сільська влада, і магазин продуктів.

Ну от, власне, і все. Точніше, все з усього, що я побачила. Кажуть, є у Скелівці ще якісь цікаві речі, але то вже наступним разом.