Головна
Контакти
Мандруємо Україною
Автономна республіка Крим
Вінницька область
Волинська область
Дніпропетровська область
Донецька область
Житомирська область
Закарпатська область
Запорізька область
Івано-Франківська область
Київська область
Кіровоградська область
Львівська область
Миколаївська область
Одеська область
Полтавська область
Рівненська область
Сумська область
Тернопільська область
Харківська область
Хмельницька область
Черкаська область
Чернівецька область
Чернігівська область
Архітектурні споруди за видами
Корисні посилання
Про нас
Організація турів
Готелі України Блог Гостьова книга
/ Львівська область / Старий Самбір / Історія Старого Самбора

Історія Старого Самбора

Перша письмова згадка про Старий Самбір належить до 1241 р., коли орди хана Батия вдруге напали на давньоруські землі. Укріплене городище міста було повністю зруйноване. У той час місто називалося просто Самбір. А на північний схід від нього стояв укріплений замок, який згадується у джерелах як Погонич. Восени 1390 р. король Владислав Ягайло подарував усі доходи від Самбірщини своєму приятелеві, краківському старості Спиткові з Мельштина. Крім того, віддав йому усі землі разом із Самбором, за винятком замку.

Після видання фундаційної грамоти від 13 грудня 1390 р. Спитко з Мельштина вже як самбірський староста за магдебурзьким правом і за згодою короля приступив до будови Ринку у давньому Погоничі, який і став Новим Самбором, тобто сучасним Самбором. А давній Самбір став називатися, відповідно, Старим Самбором. Цю назву він носить до цього дня.

У 1375 р. Старий Самбір став повітовим центром.

3 1519 р. походить перша інформація про євреїв у Старому Самборі. Тоді король Сигізмунд І повідомляє самбірському старості разом з іншими старостами, що євреям дозволяється мешкати всюди, де вони забажають. Отож вони мали змогу поселитися і у Старому Самборі. Дві єврейські громади – Самбора і Старого Самбора – будучи віддаленими одна від одної на 20 кілометрів, не переривали зв’язку між собою. У Старому Самборі не було єврейської лікарні та школи, тому місцевієвреї лікувалися та вчилися у Самборі.

У 1553 р. Старий Самбір отримав магдебурзьке право.

Основну частку населення міста складали ремісники. У XVI ст. тут існували різницький, пекарський, ковальський, ткацький, шевський, кравецький та кушнірські цехи з загальною кількістю 30-35 майстрів. У 1628 р. тут було вже 43 майстри.

Крім цього, Старий Самбір відігравав роль торгового центру. Тут відбувалися два річних ярмарки та щотижневі торги. У 1659 р. місто дістало право складу купецьких товарів у торгові дні, тобто прибулі купці повинні були виставляти свій товар на продаж, і лише непродані товари можна було везти далі.

Але, не дивлячись на певний розвиток, порівняно з Новим Самбором, у місті проживала невелика кількість мешканців. Наприклад, у 1568 р. тут мешкало лише 105 осіб.

У жовтні 1648 р. Старий Самбір був здобутий козаками Богдана Хмельницького.
У 1650 р. король Ян Казимир підтверджує привілеї Старого Самбора.

На рубежі XVII-XVIII ст. місто потерпає від стихійних лих: у 1690 р. – від навали сарани, а у 1705 р.– від чуми.
У ХІХ ст. місто зазнавало втрат через інші стихійні лиха: у 1833-1835 рр. Старий Самбір накриває низка страшних посух та пожеж, а у 1837 р. землетрус знищує місто. Після цього Старий Самбір вже не відігравав значної ролі у регіоні.

У 1799 р. у місті відкрилася школа, в якій навчалося 12 учнів. У 1860 р. у ній навчалось 89 учнів з 243 дітей шкільного віку, що мешкали у місті.

У 2 пол. ХІХ ст. почалося будівництво залізниці через Старий Самбір, яке було закінчено у 1870 р.

У 1914 р. у місті були шестикласна жіноча і чоловіча школи, у яких працювало 19 учителів, а у 20-30 рр. – семикласна загальна чоловіча і семикласна жіноча школа з польською мовою викладання. У 1939 р. у них навчалося 210 хлопців і 118 дівчат.

У кінці вересня 1914 р. Старий Самбір був зайнятий частинами восьмої російської армії і перебував в її руках до початку 1915 р. У районах Турки і Старого Самбора відбувалися бої між російськими та австро-угорськими військами.

Під час українсько-польської війни 1918-1920 рр. у Старому Самборі було сформовано гірську бригаду Січових Стрільців, яка згодом стала називатися «Старий Самбір».

У 1925 р. у Старому Самборі спалахнула страшна пожежа, яка знищила півміста

На початку 1927 р. у Старому Самборі працювало 93 ремісники, було 53 торгові підприємства, торговельно-кредитний банк, повітова інвестиційна каса, кооператив. У 1936 р. у Старому Самборі існували млин і паровий тартак, електростанція, меблева майстерня, дві цегельні і шість олійниць.

У цей же час у місті вирувало громадське життя. У 1925 р. тут діяли такі громадські організації, як «Просвіта», «Стрілець», «Сокіл», «Агудас Ізраел».

У 1920-х рр. у Старому Самборі близько 90% мешканців були євреями, 18% – українцями і 2% – поляками.

У 1941-1944 рр. тривала німецька окупація міста. На початку окупації було знищено майже все єврейське населення (2300 осіб), врятувалося лише 15 осіб.

Зараз Старий Самбір є районним центром, у місті мешкає бл. 6,2 тис жителів.

Пам'ятки Старого Самбора