Старий Самбір – це не просто місто, а місто-вулиця. Саме так. Ще можна сказати місто-ковбаса. Тягнеться він вздовж траси Самбір-Турка і майже нічим не приваблює пасажирів автомобілів та автобусів, які мчаться через Старий Самбір, не пригальмовуючи, у більш значні та важливі міста, і навіть не поглянуть у бокове вікно, щоб роздивитися ту невелику кількість цікавого, що є у місті. Цього дійсно небагато. І якщо б ми не побачила вже на виїзді з міста дуже цікавий єврейський цвинтар, то мабуть би так би і поїхали далі. Але довелося кричати водієві «остановите самолет – я слезу!!!», хоча часу було обмаль. Але хіба ж можна проїхати із байдужістю повз історичну пам’ятку?

З цієї пам’ятки і почнемо. Старий Самбір – це типове галицьке єврейське містечко. Тобто, було ним колись. Євреї жили тут з XVI ст., коли король Сигізмунд І дозволив їм жити, де вони захочуть. І так євреї міцно тут окопалися, що на початку ХХ ст. їх у місті було 80%. Але Друга Світова вкотре змінила долю цього багатостраждального народу докорінно: єврейська громада міста була знищена німцями. Все, що нам залишилося від багатовікового єврейського надбання Старого Самбора, це єврейський цвинтар, або ж, іншим словом, кіркут. Стоїть це мовчазне зібрання каменів вздовж траси, що веде на Турку. Треба відзначити, що кіркут цей, на відміну від інших (наприклад, самбірського), ще й у непоганому стані. І все це завдячуючи Джеку Гарднеру, уродженцю Старого Самбора. Звідки знаємо? А там табличка є. Це кладовище, як і всі кіркути, більше нагадує не просто поховання людей, а поховання цивілізації. Врешті-решт, частково так воно і є. Адже у цих цвинтарів не залишилося жодної прив’язки до місцевості – навколо вирує життя вже зовсім іншого народу.

Старий Самбір. Єврейський цвинтар. Виник у XVI ст. Реставрований у 1998-2001 рр. в пам'ять старосамбірської єврейської громади, що існувала з поч. XVI ст. і була знищена у період ІІ Світової війни.

До пам’яток цього іншого народу і перейдемо. А саме, до греко-католицької церкви Святого Миколая, яка була побудована у 1 пол. ХІХ ст.

А центральна споруда міста – це костел Святого Миколая. Чому центральна? Ну, по-перше, там поруч наліплено ще декілька старовинних будівель – мабуть колись тут був центр громадського життя. А по-друге, костел якраз посередині тієї довгої "ковбаси", на яку Старий Самбір схожий, знаходиться. Відкритий цей храм був у 1890 році. Поруч з ним знаходяться старовинні споруди, які, виходячи з єдності стилю, колись, мабуть, йому належали. А навпроти маємо невеликий майдан, де можна побачити псевдофахверковий будинок.

От і подивилися усе за сорок хвилин. Йдемо на вокзал. До речі, будинок вокзалу дуже навіть симпатичний. Краще їхати автобусом – автостанція біля вокзалу. Автобусів до Львова або Самбора – хоч греблю гати. Так що Старий Самбір не така вже й ммм провінція. Щасливої всім дороги!

Липень 2008

Історія Старого Самбора