Що нам відомо про Жмеринку? По-перше, Жмеринка – це напівміфічне містечко, де відбувається дія у половині єврейських анекдотів. По-друге, у Жмеринці знаходиться найкрасивіший в Україні вокзал, і це вже не анекдот.

З вокзалу і почнемо. Якщо ви будете їхати, наприклад, з Києва до Одеси, і потяг буде стояти у Жмеринці хвилин 20, вийдіть і подивіться на це архітектурне диво.

Вокзал належить до кращих зразків архітектури модерну початку ХХ століття. Кажуть, що ця будівля нагадує двохпалубний корабель, який пливе у напрямку Чорного моря. Нам так чомусь не здалося, але архітектор Зиновій Журавський замислював саме таку ідею. І навіть у новинах про урочисте відкриття вокзалу у 1904 році петербурзький журнал «Зодчий» писав: «Первого сентября текущего года на станции Жмеринка был открыт и освящен величественный вокзал в виде корабля». Майже в усіх згадках про відкриття вокзалу ви знайдете інформацію, що коли на нього, на відкриття, приїхав цар Микола ІІ, то у захваті від побаченого він вигукнув: «Вот сукин сын!», маючи на увазі архітектора і виявляючи таким чином своє захоплення будівлею. Але Журавський, начебто, зрозумів ці слова навпаки і застрелився. Так от, якщо він і застрелився, то не попав, адже прожив після відкриття ще багато років і навіть брав участь у плануванні київського вокзалу. Так що не вірте кривавим легендам.

У 2013 році вокзал реставрували. І дуже вдало. Кажуть, що багато оригінальних елементів втрачено, але порівняно з так званими «реставраціями» пам’яток архітектури в Україні, коли все тупо руйнується і замінюється пластмасою, відновлення жмеринського вокзалу можна вважати ідеальним. Тут усе – двері між приміщеннями, дверні ручки, віконні рами, декор на стінах і стелях – усе відновлено з дотриманням канонів модерну з його рослинним орнаментом, кругами і стрічками. У деяких залах зберегли столітню модернову плитку на підлозі. Зараз вокзал блищить як новий (принаймні, так було у 2014 році, коли ми тут були).
Особливого затишку і «старовинності» будівлі додає легкий навіс, який встановлений по всьому периметру споруди.

Жмеринка. Вокзал, 1899-1904, арх. Зиновій Журавський.

Жмеринка. Вокзал, арх. Зиновій Журавський, 1899-1904.

Навколо вокзалу, на перонах, збереглися старі невеличкі допоміжні будівлі, які також витримані у стилі модерн. А ще з вокзалу до міста веде підземний перехід, який у 2006 році, коли ми тут були вперше, дещо лякав своєю схожістю з тюремним коридором старої царської в’язниці. В якому стані перехід зараз – не знаємо, не спускалися. Але, як би там не було, він теж є цікавою частиною вокзалу.

Безумовно, весь комплекс жмеринського вокзалу – це один з найцікавіших архітектурних творів України. Чомусь він є пам’яткою архітектури лише місцевого значення, хоча свого часу був однією з найвизначніших споруд Російської Імперії.

Але життя у Жмеринці існує і поза межами вокзалу. Центр міста – типова центральноукраїнська провінція з невеликими будинками, доісторичними ПАЗиками та імпровізованими базарами. Збереглися старовинні будинки у стилі провінційного модерну, дещо «топорного». Є пара-трійка й елегантних зразків. Майже нічого цікавого. Майже. Адже у будь-якому подібному місті завжди є острівці цікавої старовини – культові споруди різного ступеню цінності. На них ми зараз і подивимось. Православні церкви тут прості, про них згодом. А от біля костелу Св. Олексія слід зупинитися прямо зараз.

Безумовно, це один з найцікавіших костелів у Центральній Україні. Будувався він у 1904-1910 рр. Ініціатори заснування костелу просили дозвіл на його побудову особисто у Миколи ІІ і пообіцяли назвати храм на честь хворого царевича Олексія та кожного дня читати молитву за його здоров’я. Цар не міг відмовити. Під час радянської антирелігійної вакханалії була зруйнована готична вежа костелу, причому кажуть, що при цьому загинуло семеро людей з числа руйнівників.
Зараз костел є діючим, стан його близький до ідеального. І це тішить.

У центі міста біля вокзалу є нова велика церква. А от старих православних храмів у Жмеринці є два. Знаходяться вони у віддалених від центру частинах міста. Миколаївська (1904) – «полковий» храм, збудований за типовим проектом (подібних було зведено ще 65 штук). Церква, між іншим, не позбавлена певної привабливості, до того ж пофарбована у привітний рожевий колір. Знаходиться біля залізниці, але далеко від вокзалу. (Тут зауважимо: здається, що у Жмеринці все знаходиться біля залізниці.)

Інший старий храм – Михайлівський – знаходиться на північ від центру, на вулиці Космонавтів. У одних джерелах вказано, що він побудований у 1785 році. А відразу й не скажеш. Дійсно, в інших джерелах пишуть, що церкву побудували у 1878 році на місці старої, яка й стояла тут з 1785 року. Це більше схоже на правду. Але міста Жмеринки тоді ще не було, а було тут село Велика Жмеринка.

Але повернемося знов до залізниці. Місто Жмеринка виникло завдяки ній, тобто спочатку це було поселення залізничників. У 1865-1870 рр. будувалася залізниця «Київ-Балта», і Жмеринка стала великою вузловою станцією, якою до певної міри залишається і до цього часу. На початку ХХ століття життя тут вирувало, з великою швидкістю зростала кількість фабрик, майстерень, банків і євреїв, відповідно. Напередодні Другої світової війни з 15 тис. мешканців їх тут була третина.

Найбільш відомим євреєм зі Жмеринки був Ян Бжехва, відомий польський письменник і поет. Справжнє прізвище його було Лесман, а Бжехва то польською Брехло. Він прославився завдяки дитячим казкам про пана Ляпку (pan Klieks). А ще він написав найскладніший для вимови польський вірш, який демонструє всю неповторність, красу та оригінальність польської мови. Називається вірш «Chrzaszcz», тобто «Хрущ». Ось його перші два рядки:
W Szczebrzeszynie chrzaszcz brzmi w trzcinie
I Szczebrzeszyn z tego slynie.
Ви це можете прочитати? І не кожен поляк може.

І якщо ми вже заговорили польською, то слід згадати і про походження назви міста Жмеринка. Версій багато, але нам найбільше подобається варіант походження від польської «жме ренке», що означає «жму руку».
Потискаємо вам руку і нагадуємо, що потрапити до Жмеринки можна, звичайно ж, залізницею. Адже ця, не побоїмося цього слова, грандіозна станція з’єднана напряму з усією Україною.
До зустрічі у Жмеринці!

Квітень 2014