Головна
Контакти
Мандруємо Україною
Автономна республіка Крим
Вінницька область
Волинська область
Дніпропетровська область
Донецька область
Житомирська область
Закарпатська область
Запорізька область
Івано-Франківська область
Київська область
Кіровоградська область
Львівська область
Миколаївська область
Одеська область
Полтавська область
Рівненська область
Сумська область
Тернопільська область
Харківська область
Хмельницька область
Черкаська область
Чернівецька область
Чернігівська область
Архітектурні споруди за видами
Корисні посилання
Про нас
Організація турів
Готелі України Блог Гостьова книга
/ Київська область / Фастів

Фастів

Фастів – районний центр з населенням 47 тис. жителів на берегах р. Унава. Перша писемна згадка – 1390 р.

1 грудня 1918 р. у Фастові був підписаний попередній текст угоди про злуку двох українських держав – Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Документ підписали: від УНР – Володимир Винниченко, Панас Андрієвський, Федір Швець, Симон Петлюра, від ЗУНр – Лонгин Цегельський та Дмитро Левицький.
Акт Злуки був офіційно ухвалений 22 січня 1918 р. у Києві на Софійські площі. Директорія УНР видала Універсал, у якому повідомлялося про злиття у єдину державу Галичини, Буковини, Закарпаття та Наддніпрянщини.
Зараз у штабному вагоні, де підписувався Акт Злуки, розташований "Музей на колесах".

Архітектурними окрасами Фастова є унікальна дерев’яна церква Покрови (1781) та римо-католицький костел (1911).

Якщо зупинитися більш детально на фастівських пам’ятках, то костел – це простий, але досить цікавий псевдоготичний храм з оригінальним скульптурним оформленням фасаду.

Церква ж вважається одним із найкращих зразків української дерев’яної архітектури. Побудована вона була у 1779-1781 рр. і за легендою була тісно пов’язана з ім’ям фастівського полковника Семена Палія, який, власне, і побудував її. Але це дійсно легенда, тому що Семен Палій помер у 1710 р. і не міг побудувати Покровську церкву. Хоча припустимо, що полковник будував її попередницю, яка, можливо, стояла на цьому місці.

Церква дійсно дуже гарна, струнка і пропорційна. Але ж хочеться сказати ось про що. На нашу думку, більшість українських дерев’яних церков цілком втратили свою автентичність через то, що деревина, з якої вони зроблені, постійно оновлюється. Ясно, що дерево – не камінь, воно не вічне. Але все ж таки ці оновлені церкви – це вже «не те». До того ж зовсім незрозуміло, навіщо їх фарбувати у ідіотські кольори: частіше блакитний, а у випадку із фастівською церквою якийсь бежевий. Порівняйте фото в галереї з фото 2006 року, коли храм був ще не фарбований. Ну і вже зовсім жахливими здаються ці потворні цинкові дахи.
А от дзвіниця Покровської церкви (1781) має цілком «природний» вигляд, хоча, без сумніву, теж колись відновлювалася. До речі, одне з фото у галереї подаємо у чорно-білому варіанті навмисно, щоб не було видно жахливого кольору стін і даху – і це ж зовсім інша річ!
Збільшити зображення
Фастів. Покровська церква, 1779-1781. Також фото 2006 року.
Збільшити зображення
Фастів. Покровська церква, 1779-1781.
Збільшити зображення
Фастів. Покровська церква, 1779-1781, дзвіниця, 1781.
Збільшити зображення
Фастів. Костел Святого Миколая, 1903-1911. арх. Владислав Домбровський, Федір Троупянський. Фрагмент фасаду.
Збільшити зображення
Фастів. Костел Святого Миколая, 1903-1911. арх. Владислав Домбровський, Федір Троупянський.
Збільшити зображення
Фастів. Костел Святого Миколая, 1903-1911. арх. Владислав Домбровський, Федір Троупянський.
Збільшити зображення
Фастів. Залізничний вокзал.
Збільшити зображення
Фастів. Залізничний вокзал та "Музей на колесах". 1 грудня 1918 р. у штабному вагоні на ст. Фастів представниками УНР та ЗУНР був подписаний попередній текст угоди про злуку двох українських держав.

Березень 2010