Головна
Контакти
Мандруємо Україною
Автономна республіка Крим
Вінницька область
Волинська область
Дніпропетровська область
Донецька область
Житомирська область
Закарпатська область
Івано-Франківська область
Київська область
Кіровоградська область
Львівська область
Миколаївська область
Одеська область
Полтавська область
Рівненська область
Сумська область
Тернопільська область
Харківська область
Хмельницька область
Черкаська область
Чернівецька область
Чернігівська область
Архітектурні споруди за видами
Корисні посилання
Про нас
Організація турів
Готелі України Блог Гостьова книга
/ Львівська область / Дрогобич / Історія Дрогобича

Історія Дрогобича

Точна дата виникнення Дрогобича невідома. Дехто вважає, що місту понад 900 років, але документальних відомостей, що підтверджують існування у ХІ ст. саме міста, немає. Беззаперечним є те, що соляний промисел виник тут ще задовго до першої документальної згадки про Дрогобич, і саме джерела соляної ропи та їх розробка і дали початок місту. У період Київської Русі через Дрогобич проходив так званий Великий Соляний Шлях, що сприяло економічному розвиткові міста. Дорогу дрогобицьку сіль постачали у різні держави середньовічної Європи.

У давньому гербі міста зображено 9 топок (бочок) солі, що символізують 9 жуп (солеварень). У Дрогобичі досі діє один з найстаріших в Європі солеварних заводів, у паспорті якого записано, що він заснований у 1250 р.

Першу документальну згадку про Дрогобич можна знайти у міському акті Львова, і датується вона 6 листопада 1387 р.

У 1422 р. місту було надано, а у 1460 р. підтверджено магдебурзьке право.
У 1423 р. у Дрогобичі збудовано першу міську лазню, згодом викопано громадську криницю з прісною водою.

У середині XV ст. власником дрогобицьких солеварень став італієць Тедальді.
У XVІ ст. у Дрогобичі існувало 45 соляних джерел, з яких добувалось щороку близько 26 тис. бочок солі.

У 1507 р. у Дрогобичі було побудовано першу лікарню, а у 40-х рр. XVI ст. проведено перший міський водогін. У 1530-ті у місті були створені перші ремісничі цехи, і були затверджені їхні статути. У різні часи дрогобицькі цехи об’єднували ремісників 36 професій.

З 1612 до 1642 р. для поселення єврейських родин уряд виділив передмістя Лан. У подальшому євреї відігравали значної ролі у житті міста, становлячи за кількістю населення третину і більше від усіх містян.

До початку XVII ст. належить перша згадка про видобуток нафти у Дрогобичі.
У 1660-х рр. було споруджено міську школу.
У 1709 р. місто сплатило велику контрибуцію шведській армії.
У 1756 р. засновано першу міську пошту.

Після першого поділу Польці (1772) місто у складі Галичини потрапило під владу Австрії.

У 1774 р. було встановлено державну монополію на видобуток солі, і у Дрогобичі були засипані всі копальні, крім державних.

У 1777 р. при церкви Петра і Павла було відкрито першу міську гімназію, викладання в якій велося українською мовою.

26 червня 1788 р. Дрогобич був проголошений вільним королівським містом.

У 1856 р. у місті вперше для освітлення було застосовано гасову лампу. Від 1859 р. у Дрогобичі вперше в Європі було засновано рафінерію – нафтопереробне підприємство, і з 1860-х рр. починається бурхливий розвиток нафтової промисловості на Дрогобиччині. Через десять років у місті працювало 10 дистилярень нафти.

У 1872 р. у місті було відкрито перший залізничний вокзал.
Восени 1880 р. Дрогобич відвідав цісар Франц-Йосиф.
У 1890 р. у місті налічувалося 57 нафтових компаній.
У 1900 р. населення Дрогобича складало 20 тис. осіб.

На початку ХХ ст. Дрогобич був розвиненим культурним центром Галичини, де діяло багато українських організацій. Тут було декілька шкіл, гімназій, у тому числі й жіноча, функціонувало «Товариство задаткове», «Народний дім», товариства «Рідна школа», «Сокіл», «Січ», «Просвіта», «Жіноча громада», виходило 4 газети.

У 1914 р. Дрогобич окупували російські війська. 14 серпня цього ж року з міста на австрійсько-російську війну відправився перший дрогобицько-бориславський загін Українських Січових Стрільців під керівництвом Григорія Коссака.

У 1918 р. у місті було встановлено владу ЗУНР. У 1919-1939 рр. Дрогобич входив до складу Польщі, а від 1939 р. перейшов до складу СРСР.

До 1959 р. Дрогобич був обласним центром, після чого разом з Дрогобицькою областю був включений до складу Львівської області. Зараз є районним центром.

Вихідцями з Дрогобича є багато видатних та просто цікавих людей. Серед них:

Юрій Дрогобич (Котермак) (бл. 1450-1494) – український вчений, доктор медицини й філософії. Певний час був ректором найстарішого у Європі Болонського університету та автором першої друкованої книги, написаної українцем, «Прогностична оцінка поточного 1483 року», яка за змістом є астрологічним прогнозом. Цікаво, що у цьому творі вчений згадує європейські міста, у тому числі Львів та Дрогобич, які відносить не до Польського королівства, а до Русі. Юрій Котермак є вірогідним учителем Коперника.

Бруно Шульц (1892-1942) – видатний письменник, майстер літературних фантасмагорій. Він все життя прожив у Дрогобичі, працюючи шкільним учителем малювання. Але його літературна посмертна слава сягнула вершини. Таланти Бруно Шульца, який був не тільки видатним письменником, але й надзвичайно талановитим художником, мають нарешті знайти гідної оцінки та визнання і в Україні.

Ефраїм Моше Ліліен (1874-1925) – художник, графік, книжковий ілюстратор. Ліліен є яскравим представником одного з найцікавіших стилів мистецтва – югендштиля (він же сецесія, модерн). Основу сюжетів його прекрасних графічних робіт складала єврейська тематика. Ліліен вважається творцем єврейської образотворчої мови.

Маурицій Готтліб (1856-1879) – талановитий художник, учень Яна Матейки, який прожив усього 23 роки, але залишив по собі мистецький спадок у 300 картин. Головними героями його творів були його одновірці – євреї: величні біблейські і прості галицькі. Готтліб є першим професійним художником серед галицьких євреїв.

Леопольд Готтліб (1879-1934) – художник Паризької школи, молодший брат Мауриція Готтліба. Творив у різних жанрах, але у незмінно своєрідній експресивній манері. Художниками також були ще двоє братів Готтлібів – Марцін та Філіп.

Анджей Хцюк (1920-1978) – польський еміграційний письменник, журналіст, автор книг «Атлантида» і «Місяцева земля», які знайомлять нас з життям міжвоєнної Галичини і, зокрема, Дрогобича. Завдяки книжкам Хцюка ми можемо мати уявлення про унікальне явище тогочасної Галичини – справжню народну польсько-українську мову «балак», якою розмовляли галицькі поляки.

З Дрогобиччиною тісно пов’язано життя Івана Франка, який народився у селі Нагуєвичі біля Дрогобича. У 1864-1875 рр. Франко жив і вчився у місті. У Дрогобичі відбуваються події одного з найвідоміших його творів «Борислав сміється».

Галерея Дрогобича 2007
Галерея Дрогобича 2008-2009
Дерев'яні храми Дрогобича
Костел Св. Варфоломія
Дрогобицька ратуша
Цвинтарі Дрогобича
Інші фото, що не увійшли до галерей
Звіт про нашу подорож до Дрогобича