Головна
Контакти
Мандруємо Україною
Автономна республіка Крим
Вінницька область
Волинська область
Дніпропетровська область
Донецька область
Житомирська область
Закарпатська область
Івано-Франківська область
Київська область
Кіровоградська область
Львівська область
Миколаївська область
Одеська область
Полтавська область
Рівненська область
Сумська область
Тернопільська область
Харківська область
Хмельницька область
Черкаська область
Чернівецька область
Чернігівська область
Архітектурні споруди за видами
Корисні посилання
Про нас
Організація турів
Готелі України Блог Гостьова книга
/ Полтавська область / Диканька / Історія Диканьки

Історія Диканьки

Диканька – селище міського типу, районний центр, розташований на правобережжі річки Ворскли за 29 км на північ від Полтави.

Походження назви селища пов’язують з тією обставиною, що раніше Диканька була оточена густими лісами з віковими дубами, які надавали цій місцевості дикого вигляду. Існують також твердження, що ця назва походить від прізвища першого поселенця – Диканя.

На території сучасної Диканьки виявлені сліди трьох поселень ранніх скіфських часів, які існували тут ще в VII-VI ст. до н.е.

Вперше у письмових джерелах Диканька згадується у 1658 р., коли поблизу неї стався бій між загонами полтавського полковника Мартина Пушкаря і військами гетьмана Івана Виговського. Через десять років на тому ж полі відбулась ще одна битва, тепер між гетьманами Петром Дорошенком та Іваном Брюховецьким. У 1660 р. Диканька входить до складу Будиської сотні Полтавського полку. За універсалом гетьмана Івана Самойловича від 1687 р. належить генеральному судді Василю Кочубею. У період Північної війни, у кінці 1708 р. – на поч. 1709 р., стає ареною воєнних дій.

У XVIII ст. у Диканьці було кілька броварень, великі пасіки, що належали козацькій старшині та духовенству. Кочубеї були власниками селітряних заводів, що виробляли порох для армії. У 1752 р. Диканька числилась у першій Полтавський полковій сотні.

З 1802 р. Диканька входить до складу Полтавської губернії. У 1817 р. до Диканьки приїздив цар Олександр І, і на честь його перебування у 1820 р. споруджено тріумфальну арку. На час скасування кріпацтва Диканькою володів полтавський повітовий предводитель дворянства Л.В. Кочубей, який мав 3860 десятин землі; завод по розведенню породистих англійських коней, тонкорунних овець, молочної породи корів і темворський свиней. У селі працював пивоварний завод, механічна майстерня, де вироблялись маслобійки-«полтавки».

У 1902 р. у Диканці відбулися селянські заворушення. У листопаді 1905 р. – страйк у диканьському маєтку М.М. Кочубея. З 10 червня по 1 липня 1906 р. у селі проходив страйк робітників пивоварного заводу. Влітку 1907 р. відбувся страйк наймитів економії Кочубея.

У січні 1918 р. у Диканьці було проголошено радянську владу. У роки громадянської війни було зруйновано палац Кочубеїв, а експонати картинної галереї, бібліотеку та архів було вивезено. Із встановленням радянської влади Диканька стала центром сільради, а з березня 1923 р. – центром Диканьського району.
З 1957 р. Диканька – селище міського типу.

Галерея Диканьки
Звіт про нашу подорож до Диканьки