Головна
Контакти
Мандруємо Україною
Автономна республіка Крим
Вінницька область
Волинська область
Дніпропетровська область
Донецька область
Житомирська область
Закарпатська область
Запорізька область
Івано-Франківська область
Київська область
Кіровоградська область
Львівська область
Миколаївська область
Одеська область
Полтавська область
Рівненська область
Сумська область
Тернопільська область
Харківська область
Хмельницька область
Черкаська область
Чернівецька область
Чернігівська область
Архітектурні споруди за видами
Корисні посилання
Про нас
Організація турів
Готелі України Блог Гостьова книга
/ Київська область / Фастів / Історія Фастова

Історія Фастова

Вперше Фастів згадується під 1390 р. у грамоті литовського князя Володимира Ольгердовича, де затверджувалось право на володіння Фастовом роду князів Рожановських.

Знайдені на березі річки Унави кам'яні знаряддя праці зі стоянок кам’яного віку свідчать, що ці землі заселялись людиною ще 40-30 тис. років тому. Городища та кургани скіфської доби, поселення римського періоду, давньоруські поселення – ці матеріали археологічних розкопок стали наступними сторінками древньої історії краю.

Місто завжди було у центрі політичних баталій, важливих історичних подій. Найгучнішу славу Фастову та відчутне піднесення його економічного й політичного життя на рубежі ХVІ-ХVII ст. приніс фастівський полковник Семен Палій. Йому вдалося добитися з кінця 1680-х рр. цілком незалежного управління землями від Дніпра до Случі. Саме при ньому козацький устрій на правому боці Дніпра набув, за свідченням істориків рис державного утворення, а ця територія з чітко означеними кордонами мала назву "Палієва держава".

Сам Палій залишив щирі зізнання про Фастів: "Багато тут полягло моєї праці. Узяв я це місце, залюднив його, побудував церкви Божі та прикрасив їх".

У роки Коліївщини жителі Фастова активно підтримували народних ватажків – М. Швачку та А.Журбу, які на чолі великого гайдамацького загону у 1768 р. захопили Фастів і зробили його своєю резиденцією.

З Фастовом і Фастівщиною ХІХ – сер. ХХ ст. тісно пов'язані імена відомого українського композитора Кирила Стеценка, письменників Степана Васильченка, Семена Чередниченка, видатного вченого-винахідника Миколи Бенардоса, відомого скрипаля Павла Бондаренка та інших.

У ХІХ ст. місто перетворювалось в центр промислового та економічного розвитку. Через Фастів у 1870 р. пролягла залізниця Київ-Одеса. На базі котельно-механічного заводу утворилося Акціонерне товариство Брандта.

Перші десятиліття ХХ ст. також були сповнені цікавими, часто драматичними подіями. У роки громадянської війни Фастів переходив з рук в руки різних політичних влад: Центральної Ради, гетьмана Скоропадського, Директорії, більшовиків.

1 грудня 1918 р. у Фастові був підписаний попередній текст угоди про злуку двох українських держав – Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Документ підписали: від УНР – Володимир Винниченко, Панас Андрієвський, Федір Швець, Симон Петлюра, від ЗУНр – Лонгин Цегельський та Дмитро Левицький.
Акт Злуки був офіційно ухвалений 22 січня 1918 р. у Києві на Софійські площі. Директорія УНР видала Універсал, у якому повідомлялося про злиття у єдину державу Галичини, Буковини, Закарпаття та Наддніпрянщини.
Зараз у штабному вагоні, де підписувався Акт Злуки, розташований "Музей на колесах".

У роки Другої світової війни не повернулося додому більше 5 тисяч фастівчан. Важким було звільнення міста від німецько-фашистських окупантів. Це сталося 7 листопада 1943 р.

Нині Фастів – великий залізничний вузол та промисловий центр, де зосереджено десятки підприємств різних галузей. У місті проживає бл. 47 тис. мешканців.

Про Фастів неофіційно+фото