Кам’янець-Подільський відомий на всю Україну передусім своєю фортецею. Але скажу відразу, що особисто мене в Кам’янці більш вразили інші пам’ятки, яких там насправді дуже багато. І в той же час думаю, що якщо б не було там фортеці, то й все інше не здавалося б таким привабливим.

Приїхали ми до Кам’янця зранку поїздом «Київ-Кам’янець-Подільський» і відразу ж, не марнуючи часу, поїхали до центра міста. Вийшовши з маршрутки на одній з людних вулиць вирішили ми спитати, де ж все-таки в місті центр. Ну просто звикли ми, що в усіх містах всі пам’ятки старовини містяться в центрі. І тут сталася несподіванка. Хтось з місцевих мешканців нам відповів, що ми зараз знаходимось в самому центрі. А коли ми спиталися, як знайти фортецю, то почули у відповідь, що «фортеця знаходиться не в центрі, а за річкою, і що там взагалі нічого цікавого нема, а центр тут і все бурхливе життя відбувається також тут». У зв’язку з цим цікаво мені: всі мешканці Кам’янця вважають, що все цікаве – в центрі, а там де фортеця – нічого цікавого? Думаю все ж таки, що то була приватна думка.

Короче, пішли ми за річку, у Старе місто (туди ж можна проїхатись маршруткою, номера, на жаль, не пам’ятаю). Через річку Смотрич, в старовинну частину міста, веде дуже красивий височенний міст. Дивитися вниз з нього доволі таки стрьомно. А краєвид відкривається такий шикарний, що аж… Це знаменитий каньйон Смотрича.. Таке враження, що він прорублений в земній товщі руками – такі рівні стіни! А внизу річка шумить. Невелика така, але ж стрімка. І будиночки внизу. КРАСА!!!

У Старому місті велика кількість старовинних красивих будинків. І не тільки житлових, а й адміністративних. Наприклад, ратуша (XIV-XIX ст.) Дуже красива річ. Думаю, що найкрасивіша ратуша після бучацької. І в хорошому стані. В ратуші міститься музей. До речі, питаннячко (риторичне): чому в ратушах не розміщується сучасна міська влада? Думаю, мабуть, що не вміщується (такий штат!). Хоча у Львові все в порядку: там або бюрократів мало або ратуша велика (скоріш за все – друге). Просто розміщувати установи там, де вони мають бути, – більш історично і правдиво.

Ще одна красива споруда Кам’янця – кафедральний собор Петра і Павла (XVІ–XVІІІ ст.) Краса його починається з дуже красивих воріт – проходиш через них на двір і складається враження, що в іншому вимірі опиняєшся.
У дворі костьолу стоять статуї, взагалі, дуже затишно в ньому. Поруч з костелом – мусульманська башта-мінарет з встановленою на ній християнської Дівою Марією.
Костьол сам дуже простий, елегантний, без циганщини. Але ж величний. Багато поляків.

Одна з найдавніших культових споруд міста – церква Петра і Павла (1580р.) на вулиці Татарській. На вигляд вона зовсім непримітна (на жаль, в нас не залишилось її фото). Але ж має багату історію. Ми зайшли туди і затримались надовго, тому що місцевий священик чи то від нудьги, чи то просто комунікабельна людина, почав розповідати нам історію храму. Нам сподобалось. Взагалі-то приємно буває, коли служителі культу виявляються нормальними людьми, а не зомбі.

Ще є в Кам’янці вірменська церква (XIV–XVІІІ ст.) Точніше її дзвіниця і руїни самої церкви – все, що залишила радянська влада (передаю полум’яний привіт комуністам). Поруч – стримана православна церква Св. Миколая (ХІV ст.) з симпатичною дзвіницею, а також монастир домініканців (XIV–XVІІІ ст.), до якого входить костел знову ж Святого Миколая (1750 р.) До чого ж наш народ любить Святого Миколая (він же – Санта Клаус)! Тут же поруч – історичний музей, у дворі якого стоїть класний віз (насправді там багато чого цікавого, але багато дублів фото було зроблено чомусь саме на фоні воза)!

Також з культових споруд відзначу дуже витончений Трінітарський костьол (1750-1765 рр.) неподалік від фортеці. Біля нього продають сувеніри.

Крім фортеці в Кам’янці є багато інших фортифікаційних споруд. Розташовані вони доволі-таки компактно, тобто уздовж берегів Смотрича, тому знайти їх неважко. Взагалі нам сподобалося ходити берегом Смотрича. Річка каламутна, але все одно нам сподобалася: здається, що в ній вода вища за береги. І течія швидка така.

Нарешті – фортеця! Це чи не останнє, що ми подивились у Кам’янці. Відразу хочу попередити туристів – за фортецею теж цікаво. Там такі класні руїни! Так що не обмежуйтеся лише нутрощами фортеці.

Тепер про нутрощі. З квитками в руці (5 грн.) заходимо. Перше враження – багато туристів. Чим особисто мені не подобаються туристи, так тим, що вони в кадр постійно лізуть, як комарі на світло. Хоча я теж мабуть комусь лізу (такий ось круговорот). Фортеця схожа на декорацію до фільмів. Можна полазити по сходах, залізти у башти і в підвал зі страшним колодязем.

У приміщеннях розташована експозиція. Що завжди псує враження при відвідуванні таких експозицій, так це їх бідність. Наліплено різного мотлоху безцінного (маю на увазі, що нема в ньому жодної цінності). Та ще й до того ж все дуже нудно. От вміють вже музейні працівники відбивати бажання ходити до музеїв. Бідність експозиції можна пояснити тим, що російська імперія (і царська, і радянська) вивозили всі цінності з провінційних міст до музеїв Москви і Пітера. Або просто знищувала. А ось чим пояснити зайву сірість експозицій? Ну не можуть люди «совка» позбутися! Не можуть!

А в цілому нам дуже сподобалося. Уявляю, якою була фортеця, коли була цілою!

Але мені все ж таки сподобалося більше під фортецею, у колишньому передмісті Карвасари (зараз це просто вулиця Карвасари в Кам’янці). Так в чому ж прикол?
По-перше, фортеця розташована над урвищем. І тому знизу, з дна каньйону здається ще більшою і величнішою. І стіни здаються продовженням стін каньйону.
По-друге, під фортецею, в цих самих Карвасарах, є дерев’яна Хрестовоздвиженська церква (1799-1802 рр.) Дуже тиха така, симпатична і справжня. До речі, біля неї є дитячий майданчик, на якому ми активно впали в дитинство.
А по-третє, серед розливів Смотрича прикольно розвалитися на траві і пити пиво (тільки не смітіть, хлопці й дівчата, я вас дуже прошу!!!)

Так, забула сказати про ще одне враження. Там такі ризикові містки через Смотрич. Мені було ходити по ним лячно. Але місцеві бігають через них і навіть їздять на мотоциклах.

Ще дуже сподобався захід сонця над фортецею. Погода була чудовою, і фортеця в променях сонця була просто казковою (подивіться фото).

А ще…А ще пізно ввечері в Старому місті немає жодної душі. Туристи всі розійшлися, а місцеві тут не живуть. Та й «пітєйних завєдєній» тут майже нема (пишу про 2005 рік). Тому так добре було ходити вулицями старого міста, коли навколо тиша, а в цій тиші гучно і самотньо стукають підбори по бруківці, і луна від твоїх кроків роздається десь у сусідньому кварталі. І поодинокі ліхтарі освітлюють старі будинки, а статуї на сходах Трінітарського костьолу перетворюються зі святих на химери. Усім раджу прогулятися містом пізно ввечері, не пожалкуєте.

Ми провели в Кам’янці один день. Але цей день запам’ятався чи не найбільше.

Наступного ранку ми поїхали до Хотина. А ще через день поверталися додому вже з Чернівців. Так сталося, що квитків з Чернівців до Києва на потяг не було, і довелося їхати автобусом. В Кам’янці була пересадка. І так хотілося збігти з автовокзалу хоч на годинку у Старе місто. Але ми втрималися. Щоб наступна зустріч з Кам’янцем була ще більш жаданою

Довідку про пам’ятки архітектури, згадані в статті, можна прочитати у підписах під фотографіями у нашій ФОТОГАЛЕРЕЇ.

Серпень 2005

Розповідь в декількох частинах з великою кількістю фото про нашу подорож 2007 року за цими посиланнями:
Південна частина каньону навколо Старого міста
Північна частина каньону навколо Старого міста
Вірменські квартали
Вулиця Довга
Вулиця П'ятницька, Польський ринок
Вулиці Татарська, Зарванська, Троїцька площа
Петропавлівський собор
Нічне місто

Також пропонуємо вашій увазі ексклюзивний матеріал про рівень культури українців.
Крім цього для вас перелік готелів Кам'янця.