Найменше місто Тернопілля – це Підгайці. Не тільки найменше, але й найзабутіше Богом і людьми. Колись, чотири роки тому, проїздом з Бережан до Бучача, зупинилися ми на дві хвилини на автостанції Підгайців, де зустрів нас напіврозвалений і сумний костел. І так прикро тоді стало. І подумалося тоді: «А може у самому місті справи краще… Треба обов’язково відвідати Підгайці наступним разом». Відвідали… Ну що вам сказати? Руїни костелу – візитівка міста – повністю відповідають стану міста: розвалені пам’ятки архітектури, облуплені брудні фасади, роздовбані дороги в самому центрі, або повна їх відсутність, бруд і сміття…

Шкода… Але ж було б чим пишатися тим трьом тисячам підгаєччан, якщо б вони цінували власну історію. Колись давно Підгайці були важливим адміністративним і торговим центром, тут був і замок, який остаточно зник у 70-х рр. ХХ ст., і багато церков, і красивих маєтків. Одним словом, життя вирувало! Розповімо про це трошки докладніше.

Перша письмова згадка про Підгайці відноситься до 1397 р., а містом вони стали у 1463 р. Першими відомими власниками Підгайців були магнати Княгиницькі. Містом також у свій час володіли Бучацькі, Вольські, Потоцькі, Чарторийські, Гольські тощо. У 1539 р. Підгайці отримали магдебурзьке право.

Протягом XVI-XVII ст. Підгайці неодноразово потерпали від нападів різних завойовників.
У 1655 р. тут проходило військо Богдана Хмельницького, а у 1667 р. відбулася битва військ Яна Собеського з загонами Петра Дорошенка, яка закінчилася підписанням Підгаєцьких угод, а у 1698 р. біля Підгайців відбулася остання битва між польським військом і татарами.

У 1772 р. місто перейшло до Австрії, а у 1867 р. Підгайці стали центром повіту. У травні 1889 р. внаслідок пожежі згоріло 75% будівель міста. У 1908 р. було споруджено залізницю Підгайці-Львів.

Підгайці сильно постраждали під час Першої світової війни, було знищено близько 200 будинків, загинуло понад 10% населення. За Українсько-польської війни місто було на якийсь час визволене українськими військами під час чортківського наступу 14 червня 1919 р. Тоді в Підгайцях загинув був похований на місцевому цвинтарі капелан УГА Василь Опарівський, батько дружини Степана Бандери Ярослави.

У 1930 р. Підгайці постраждали від пацифікації.
У вересні 1939 р. місто перейшло під владу СРСР.

Ще більше, ніж під час Першої, постраждали Підгайці під час Другої світової війни. Було зруйновано 70% житлового фонду, залізницю Львів-Підгайці. Але ж найбільше постраждало населення міста. Як відомо, Підгайці були одним із найбільш «єврейських» міст Галичини – перед Другою світовою війною єврейська громада міста складала близько 53%. Ще з XVI ст. тут оселилися євреї (хоча на місцевому кіркуті був знайдений надгробний камінь, датований ще 1420 р.). У 1580-1620 рр. підгаєцький рабин Арон Веніамін Сольник став відомим у світі через «промову Веніаміна» – збірку запитань і відповідей з іудейського релігійного правосуддя.

У 1942 р. гестапо за допомогою поліцаїв направила близько 1000 євреїв у табір смерті Белжець. Інші євреї були зведені в гетто, де багато з них померло від тифу. У жовтні ще 1200 осіб були відправлені в Белжець. 6 червня 1943 р. було завершено знищення, коли, за рідкісним винятком, решта спільноти була розстріляна і кинута в масові могили на околицях міста.

Підгайці. Єврейський цвинтар, XV-XX ст.

Про колись величезну єврейську громаду Підгайців нагадує найбільший в Україні єврейський цвинтар. Тут збереглося у досить непоганому стані більше 1000 надгробків, але переважна їх більшість все ж таки знищена. Останнє поховання на кіркуті датується 1952 роком.

Зараз євреїв у Підгайцях нема, і нема кому піклуватися про цвинтар, який продовжує нищитися місцевими варварами. Під час наших відвідин міста ми зустріли на цвинтарі жінку, яка тут прибирає сміття. Добровільно. Дякуємо їй за це!!!

Ще більш сумно, ніж кіркут, виглядає інше свідоцтво присутності євреїв у місті – синагога. Це велика споруда, яка мала оборонне значення; розмірами і товщиною стін вона нагадує міні-фортецю. Побудована вона була у 1 пол. XVII ст. З тих пір споруда збереглася майже без змін, тобто, без перебудов, якщо не вважати тих змін, яких завдали їй варвари. Один з міцних контрфорсів будівлі зруйнований. Що потрібно було зробити, щоб зруйнувати таку міць? Всередині споруди – імпровізований громадський туалет (ну любить наш народ у храмах ср…ти), хоча тут же можна ще побачити залишки оздоблення, наприклад, різьблені кольорові деталі.

Підгайці. Синагога, 1 пол. XVII ст.

Підгайці. Синагога, 1 пол. XVII ст. Інтер'єр.

Перейдемо від іудаїзму до християнства. Тут архітектурні справи трошки кращі, якщо не брати до уваги Троїцький костел. Саме в ньому була підписана Підгаєцька угода (1667). З нього і почнемо. Збудований він був у 1634 р. у пізньоготичному стилі з елементами ренесансу. Зараз храм – повна руїна, але над однією з капличок відремонтований дах (квітень, 2010), вкритий, звичайно ж, металочерепицею. Хоч так. Сподіваємося на подальший ремонт споруди, бо впаде. Поруч із костелом зберігся обеліск на честь Адама Міцкевича (1897).

Підгайці. Троїцький костел, 1634.

Підгайці. Троїцький костел, 1634. Деталь фасаду.

Підгайці. Троїцький костел, 1634. Праворуч – обеліск на честь Адама Міцкевича, 1897.

Тепер до православних храмів. Найбільш цікавою спорудою міста вважається Успенська церква, побудована в середині XVII ст. Її називають унікальною завдяки наявності аркади, яка оперезує церкву вгорі. От не можемо зрозуміти, що в цьому унікального? Часто таке трапляється у храмах, і називається це «гульбище». Може, ми чогось не знаємо... А от назва конфесії тут дійсно унікальна: «Українська автокефальна (незалежна) греко-православна церква». От!

Є в місті ще Спаська церква, побудована в 1772 р. Це типовий представник галицької дерев’яної архітектури. Поруч із церквою в ХІХ ст. була зведена дзвіниця.
У центрі міста, на площі Ринок, нещодавно зведений помпезний сучасний храм УГКЦ, у якому, мабуть, можна вмістити усіх підгаєччан.

Підгайці. Успенська церква, 1650-1653.

Підгайці. Спаська церква, 1772.

Підгайці. Ратуша, 1931.

Підгайці. Старовинний будинок у центрі міста.

Площа Ринок є цікавою. Має трикутну форму. Домінантою площі начебто є вже згаданий релігійний новобуд-гігант. Але все ж таки погляд більше приваблює невеликий будинок ратуші з давно не працюючим годинником. Споруда не дуже стара – побудована у 1931 р. Тут же є декілька цікавих старовинних будиночків.

Але більше цікавої архітектури збереглося на вулиці Шевченка. Якщо будете в Підгайцях, пройдіться нею обов’язково, щоб скласти повне уявлення про місто. Тут є на що подивитися. Ми дізналися, що в одному з будинків мешкав Фредерік Шопен (у будинку своєї учениці М. Чарторийської – меценатки і власниці міста). Ну, якщо серед наших фото він є, то підкажіть який саме. Ми не ідентифікували.

Підгайці. Старовинний будинок на вул. Шевченка.

Досі недослідженими є підземелля міста, які колись з’єднували костел, замок і деякі церкви.

Зараз Підгайці є районним центром, ним вони стали у 1991 р, у період 1940-1962 рр. вже були райцентром, а у 1963-1991 рр. належали до Бережанського району.

На завершення хочеться сказати, що мабуть тільки у такій багатій країні, як наша, є таки бідні і вбогі міста, як Підгайці. Адже є що красти. У Підгайцях все вкрадено. А також зруйновано і понівечено. Кажемо це не через бажання образити підгаєччан, а тільки через біль і сум за усеперемагаючу українську байдужість. Невже ніколи не видужаємо?

Квітень 2010