Головна
Контакти
Мандруємо Україною
Автономна республіка Крим
Вінницька область
Волинська область
Дніпропетровська область
Донецька область
Житомирська область
Закарпатська область
Запорізька область
Івано-Франківська область
Київська область
Кіровоградська область
Львівська область
Миколаївська область
Одеська область
Полтавська область
Рівненська область
Сумська область
Тернопільська область
Харківська область
Хмельницька область
Черкаська область
Чернівецька область
Чернігівська область
Архітектурні споруди за видами
Корисні посилання
Про нас
Організація турів
Готелі України Блог Гостьова книга
/ Миколаївська область / Миколаїв

Миколаїв

Миколаїв не входить до числа популярних українських туристичних центрів. Та й ми, чесно кажучи, відвідали його «при нагоді» – через Миколаїв лежав наш шлях до Коблева. Але на зворотному шляху ми спеціально виїхали з Коблева раніше та присвятили декілька годин прогулянці по Миколаєву.

Місто чимось нагадує Одесу. Не віриться? Одесу з Миколаєвом ріднить схожий клімат і природа, а також наявність портів. Тут якесь особливе повітря, властиве південним українським містам, і своєрідне обличчя старих вулиць. Вулиці тут дуже тінисті, якісь прохолодні та затишні. Миколаїв нагадав, звичайно ж, не самий центр Одеси, а, скажемо так, околиці центру, де обличчя вулиць визначають маленькі та занедбані будиночки. Так, Миколаїв нам здався трошки занедбаним.

Виник Миколаїв одночасно з Одесою, Херсоном, Катеринославом. Тоді тривало освоєння Південної України Російською імперією. Місто почало будуватися навколо верфі, яка постала тут, в гирлі Інгулу, у 1789 р. за наказом князя Потьомкіна.
У 1790 р. з верфі зійшов перший фрегат – Святий Микола. З тих пір Миколаїв став провідним центром суднобудування. Довгий час тут базувався штаб Чорноморського флоту.
У 1821 р. у Миколаєві була заснована Морська астрономічна обсерваторія, у 1862 р. заснований комерційний порт.
Наприкінці ХІХ ст. Миколаївський порт був третім за розмірами в Російській імперії – після Одеси та Санкт-Петербургу.
Протягом усього ХХ століття Миколаїв був великим промисловим центром завдяки декільком підприємствам суднобудівної та інших галузей.

А нам сподобався більш за все такий історичний факт: у 1924 р. місто було перейменоване місцевою владою на Вірноленінськ (нагадаємо, в той рік помер вождь світового пролетаріату). Але у столиці така ініціатива місцевих комуністів, на щастя, не знайшла підтримки. А все ж таки цікаво, якщо б Миколаїв перейменували таки на Вірноленінськ, то скільки б місцевих вірноленінців висловилися би зараз проти перейменування назад, на Миколаїв. Мабуть, більшість.

Немає сенсу передруковувати тут історію міста, просто хочеться написати про те, що ми тут побачили. Але справа в тім, що ми провели в Миколаєві не більше трьох годин перед потягом додому (і більшість часу з цих трьох годин просиділи в кафе), тому встигли побачити лише крихти. Але й серед цих крихт знайшли дещо цікаве.

Ми пройшлися Соборною, яка є, судячи з усього, головною вулицею для прогулянок і розваг миколаївців. Тут багато кафе (в одному ми навіть посиділи), магазинів, різних заманух типу карет з кіньми тощо. На розі Соборної та вулиці Адмірала Макарова є п’ятачок, де розташований пам’ятник корабелам і флотоводцям у вигляді кулі (в народі «Шар»), а також «Макдоналдс», який є, мабуть, центром культурного життя міста (жарт).

У місті збереглося багато старовинної архітектури. Тут ви можете зустріти і симпатичні старовинні маленькі будиночки, і будівлі в стилі класицизму, і помпезний сталінський ампір.

Окрасою будь-якого міста зазвичай є старовинні храми. В Миколаєві ми встигли побачити декілька культових споруд. Наприклад, костел Св. Йосифа (1896, арх. В. Домбровський), в якому, крім богослужінь, проводяться концерти органної музики.

Крім того, в Миколаєві є багато старовинних храмів. Занадто цікавих і вражаючих серед них, чесно кажучи, нема, але деяким з них більше 200 років. Отже, в місті є: кафедральний собор Касперівської ікони Божої Матері (1904-1908, арх. Ф. Еппінгер), кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці (1800, на фото), церква Всіх Святих (1807), церква Святого Духа (1857), Миколаївська церква (1803-1817), церква Олександра Невського (1886, врх. І. Жуковський-Волинський), церква Михайла Тверського (1830), церква Пантелеймона (1916), Петропавлівська церква (1914), лютеранська кірха Христа Спасителя (1848-1852).

Знайшли ми і старовинний куточок єврейського Миколаєва. Знаходиться він на вулиці Шнеєрсона. Це старовинна вулиця, якій вже більше 200 років. Колись називалась вона Чернігівська. Здавна на цій вулиці мешкали євреї. На Чернігівській знаходилося декілька синагог та молитовних будинків, хедерів та інших єврейських закладів, а також житлові будинки. Багато з тієї історичної забудови збереглося і до цього дня, але вигляд все це має не дуже презентабельний. Ділянка між вулицями Спаською і Великою Морською зараз передана єврейській громаді міста. Найцікавішим є будинок №13 – колишня синагога, збудована ще у ХІХ ст. Зараз ця синагога перебуває у катастрофічному стані, відновити її важко, адже ступінь занепаду дуже великий. Синагога має цікавий фасад: на ньому розташований радянський мотиваційний барельєф «Праця, знання, спорт та відпочинок – основи здоров’я», який залишився з тих пір, коли синагога була клубом. А нова діюча синагога розташована в невеликому будиночку №15, який колись був молитовним будинком «Бес Мідраш». Цей дуже колоритний куточок Миколаєва обов’язково потрібно відвідати тим, хто цікавиться історією, а от звичайним туристам тут, скоріше за все, буде нецікаво.

До речі, про назву вулиці. Хто ж такий Шнеєрсон? Менахем-Мендл Шнеєрсон – один з найвизначніших діячів єврейського руху XX ст. у світі, більш відомий як Любавицький ребе (7-й і останній ребе Хабаду). Він народився в 1902 р. в Миколаєві. У 2016 р. було вирішено перейменувати вулицю Карла Лібкнехта на честь Шнеєрсона, але місцеві мешканці висловилися проти цього начебто через негативний імідж руху Хабад і просили повернути вулиці історичну назву Чернігівська. Але переміг Шнеєрсон.

Наступним разом треба приділити більше уваги цьому місту. Побачити розвідні мости. А їх тут два, причому обидва цікаві.
Варварівський міст, збудований у 1964 р., має горизонтальну розводку. Тобто, центральна опора мосту повертає центральну 128-метрову секцію мосту горизонтально на 90 градусів. Другий – Інгульський міст – має одну 76-метрову секцію, яка піднімається вертикально. Розводяться мости нерегулярно і досить рідко. Про це сповіщається всім службам і населенню, щоб всі могли заздалегідь спланувати своє переміщення містом.
Також варто відвідати обсерваторію, яка є, між іншим, претендентом на включення до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Там проводяться екскурсії, які треба замовляти попередньо. Кажуть, дуже цікаві.

Не дивлячись на те, що Миколаїв – це морський порт, моря там нема. Є дві річки: великий Південний Буг та менша – Інгул, у злиття яких і було засноване місто. А до моря звідси більше 60 км. Шкода…

Червень 2016