Є таке селище у Пустомитівському районі Львівської області – Щирець, назва якого походить від місцевої річки Щирки.

Це одне з найдавніших давньоруських поселень, яке вперше згадується у джерелах у 1126 р. Тоді тут відбувалися перемовини між князями Володимирком Галицьким та його братом Ростиславом. У 1241 р. місто було знищене монголами.
У 1397 р. сандомирським воєводою Яном Тарновським був виданий документ, який дозволяв війту Мацєю знову заснувати місто Щирець. У тому ж році король Владислав Ягайло надав місту магдебурзьке право, а у 1399 р. і сам відвідав Щирець.
У 1509 р. король Сигізмунд І вдруге надав місту магдебурзьке право.
У 80-х рр. XVIII ст. навколо Щирця були засновані німецькі колонії, які проіснували тут до 1939 р. (Місцеві українці в подальшому довго користувалися об’єктами, що залишилися від німців, адже ті, як відомо, будують для вічності.)
У 1888 р. у місті була збудована гіпсова фабрика, яка розвилася і діє до цього дня.
Протягом існування Щирця його національний склад постійно змінювався. Якщо у першій пол. ХІХ ст. більшість мешканців були греко-католиками (тобто, українцями), то наприкінці ХІХ ст. більшість становили вже іудеї, кількість яких на початку ХХ ст. складала більше 75%.

З відомих уродженців Щирця можна назвати Федора Сеньковича (?-1631) – українського маляра, іконописця, керівника львівського малярського цеху 1 пол. XVII ст.; Осипа Куриласа (1870-1951) – відомого українського художника, який залишив десятки творів – замальовок з життя українського січового стрілецтва (Курилас вступив до лав УСС на початку Першої Світової війни).
Також у Щирці народився Григорій Мацейко (1913-1966) – член ОУН, виконавець замаху на Міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького, керівника пацифікації українців Галичини 1930-го р.

Зараз Щирець – це тихе містечко з населенням близько 5,5 тис. осіб. І, як майже у будь-якому населеному пункті на Львівщині, у Щирці збереглися цікаві зразки старовинної архітектури.

Костел Святого Станіслава збудований у 1517-1553 р., хоча первісно костел був тут ще з 1400 р. За час свого існування храм неодноразова відбудовувався після численних пожеж. Востаннє перебудова костелу відбулася у 1912 р.
До цього часу у храмі завдяки масивним стінам вгадується оборонний характер. Окрасою костелу є дзвіниця перед входом з дуже цікавими скульптурами.

Другою старовинною культовою спорудою міста є Троїцька церква, збудована ще у XVI ст. Вона теж має оборонний характер. Поруч є дерев’яна дзвіниця XVIII ст. За радянських часів церква була музеєм атеїзму.
Цікава деталь. Поруч із цим храмом є невеличкий радянський цвинтар з похованнями НКВДистів, які на надгробних табличках, що висять тут з 1950-х років, звуться «борцями з українсько-німецькими націоналістами». Ось тобі і бандерівська Львівщина! Цікаво, декомунізація цих надписів вже відбулась? Адже ми у Щирці були ще у 2013 р.

На сході Щирця (територіально – вже у селі Піски), на мальовничій горі, розташований найцікавіший місцевий об’єкт – церква Різдва з мурами та брамою (XVI ст.). Сама церква враження не справляє – судячи з усього, у кінці ХІХ ст. вона була перебудована у традиційному для того часу стилі. У той же час, оборонні мури церкви з тесаного каменю нагадують замкові стіни, а брама – в’їзд до замку. Така собі справжня міні-фортеця на горі!

Крім таких видатних споруд, збереглися у Щирці і прості старовинні будинки австрійських і польських часів, але досить стандартного вигляду.

Як доїхати? До Щирця можна доїхати маршруткою, яка відправляється з залізничного вокзалу Львова. Їздить часто. А ще у Щирці є залізнична станція, і інколи там зупиняється електричка. Залізниця у місті, до речі, існує ще з часів Австрії.

Липень 2013