Наталіївки на карті ви не знайдете. Насправді, це назва колишньої панської садиби, і знаходиться вона у селі Володимирівка Краснокутського району Харківської області.
Колись то була одна з найгарніших та найрозкішніших садиб України. А зараз, як майже скрізь, – занепад та руїни.

Заснована садиба була Павлом Харитоненком (1852-1914), представником однієї з найбагатших династій українських цукрозаводчиків.

Багаті люди, особливо ті, які нещодавно були селянами, але раптово розбагатіли, завжди бажали жити «по-багатому». Але тільки одиниці з них мають смак. Павло Іванович Харитоненко, на щастя, мав смак. І для побудови Наталіївки запросив прогресивних на той час митців, серед яких слід відзначити, перш за все, Олексія Щусєва.

Садиба була названа на честь дочки Харитоненка Наталії. А може і ні, адже мати Павла Івановича теж звали Наталією.

Зведення садиби з парком велося на початку ХХ ст., і основні споруди його були закінчені до 1913 р.

До нашого часу дійшли не всі споруди. Центральна – панський будинок – згоріла під час Другої світової війни. Будинок мав вишуканий вигляд, тобто зовсім не нагадував «палац» мільйонера, а навпаки, був схожий на скромне швейцарське шале. (Схожі старовинні вілли збереглися, наприклад, у Трускавці).

Парадний в’їзд до садиби оформлений у вигляді брами середньовічного замку у псевдоготичному стилі. Це одна з найбільш збережених споруд. Каштанова алея приводить вас до руїн конюшні та кінного манежу.

А далі ви потрапляєте на територію туберкульозного санаторію «Володимирський», для якого були добудовані нові корпуси вже у радянський час, але то вже інша історія.

Зі старого, харитоненківського, у садибі збереглися деякі цікаві споруди.
Наприклад, водонапірна вежа у псевдоготичному стилі, яка і до цього дня постачає воду для Володимирівки.
Також можна відзначити флігель. Скромний будиночок, який дуже схожий на павільйон вокзалу маленької залізничної станції. Вхід до будиночку прикрашають мармурові леви авторства видатного скульптора Сергія Коньонкова. Один лев спить, інший – чатує.

Але то все, як кажуть, таке. Їхати до Наталівки варто заради однієї пам'ятки. І це Спаська церква.
Подібного храму в Україні ви не знайдете. Можна сказати без перебільшення, що він є найоригінальнішим у нашій країні. І одним з найкрасивіших.

Здається, що церква поєднала в собі непоєднуване. Нагадує вона і стародавні храми Північної Росії, і казковий будиночок (наприклад, хатку на курячих ніжках), і в той же час має модні тоді риси модерну і навіть авангарду.

Проектував це диво вже згаданий академік архітектури Олексій Щусєв, а також його помічник Олексій Рухлядєв. Авторами декору є «російський Роден» Сергій Коньонков та Олександр Матвєєв. Барельєф над входом зроблений (можливо) за ескізом Миколи Реріха.
Закінчений храм був у 1913 р. до вінчання Наталії Харитоненко з онуком канцлера Російської імперії князем Михайлом Горчаковим.

Зовнішні стіні храму прикрашені численними оригінальними барельєфами. Цікавою є дзвіниця у стилі модерн. Вона на перший погляд несумісна за стилем з самою церквою, та насправді додає їй ще більше химерних казкових рис. Всередині храму збереглися старі розписи.

Спаська церква за часів Харитоненків була не тільки культовою спорудою, але й музеєм давньоруських ікон. Звичайно, з приходом радянської влади і церква, і музей припинили своє існування. Тут був і склад, і котельня. Але зараз Спаська церква – єдина споруда Наталіївки, яка виглядає цілком добре.
Зазначимо, що "в житті" церква набагато красивіша і цікавіша, ніж на фотографіях.

Наталіївка. Спаська церква, 1911-1913, арх. Олексій Щусєв, Олексій Рухлядєв.

Наталіївка. Спаська церква, 1911-1913, арх. О. Щусєв, О. Рухлядєв. Ескіз берельєфу М. Реріх(?).

Наталіївка. Спаська церква, 1911-1913, арх. Олексій Щусєв, Олексій Рухлядєв.

За легендою, на Лазурному березі у Ніцці є копія церкви Спаса, яку побудували нащадки Харитоненка, що емігрували. А у деяких джерелах написано, що та церква стоїть не у Ніцці, а в італійському Барі. Чесно кажучи, жодного фото ані з Ніцци, ані з Барі нам знайти не вдалося. Тому щось не віриться.

Всю колишню архітектурну розкіш Наталіївки оточує парк, який колись був зібранням унікальних дерев, привезених з усього світу. Зараз, звичайно, збереглися не всі дерева з колекції, але все ж таки парк і до сих пір має романтичний, хоча й неупорядкований вигляд.

На жаль, колишні садиби Слобожанщини зараз перебувають у занепаді. Такі маєтки більше характерні для Центральної України, а на Харківщині подібних об’єктів збереглося мало. Тому їх варто побачити, адже може зовсім нічого не залишитися.

У Харкові багато туристичних фірм пропонують одноденні автобусні екскурсії, які охоплюють, крім Наталіївки, колишню садибу барона Кьоніга в Шарівці, руїни садиби Шидловських у Старому Мерчику та Краснокутський дендропарк. Рекомендуємо вам скористатися послугами таких турфірм. По-перше, це зручно, адже за один день ви побачите відразу чотири місця, по-друге, екскурсовод вам розповість цікаві історії створення садиб. Вартість таких турів – близько 200 грн. (2016 рік).

Травень 2016