Михайлівський Золотоверхий собор у Києві. Дехто вважає цей храм найкрасивішим у столиці, а для когось він усього лише штучна підробка. Красивий, яскраво-блакитний, з виблискуючими на сонці золотими куполами та багатим на хитромудрі барокові витребеньки фасадом, інколи здається він фанерним муляжем, позбавленим справжності. А інколи дивишся на це архітектурне диво і не можеш відвести від нього очей: яка все ж таки краса! І скільки б разів не йшов ти повз Михайлівський храм – чи то на роботу, чи то під час недільної прогулянки – все одно він привертає увагу і довго не відпускає.

Так, багато церков було знищено у Києві у 1930-ті рр., але Михайлівський собор стоїть тут особняком. Безумовно, це була найбільша архітектурна втрата радянського періоду. І хвала тим людям, які відтворили цей шедевр.

Про історію Михайлівського Золотоверхого монастиря (а собор є частиною монастиря) можна знайти дуже багато інформації, тому, щоб не перенапружувати голову нудними цифрами і фактами, згадаємо тут лише найважливіше та найцікавіше.

1. Монастир був заснований у 1060-х роках великим князем Ізяславом (християнське ім’я Дмитрій) і спочатку називався Дмитрівським.

2. Михайлівський собор не був першим монастирським храмом: започаткований монастир був зведенням дерев’яного (?) Дмитрівського храму, а близько 1085 р. була закладена церква Св. Петра.

3. Михайлівський собор був закладений у 1108 р., а закінчений у 1113 р. Він був схожий на Успенський собор Печерського монастиря, і за їх зразком будувалися давньоруські церкви у подальшому. На честь Михайлівського собору згодом став називатися і весь монастир.

4. Це був перший у Київський Русі храм із позолоченим верхом, тому й через 900 років Михайлівський монастир носить ще й додаткове ім’я – Золотоверхий.

5. Протягом багатьох століть головною святинею монастиря були мощі cвятої великомучениці Варвари, які після його закриття у 20-х рр. ХХ ст. були перенесені до Володимирського собору.

6. У 1612 р. Сигізмунд III віддав монастир уніатам, але заволодіти ним фактично їм не вдалося. Відбулося це завдяки підтримці козаків, за допомогою яких у 1620 р. ігумен монастиря Іов Борецький був посвячений у митрополити.

7. За часів Івана Мазепи Михайлівський собор, як і багато інших споруд княжої доби, зазнав великої реконструкції. Він набув рис українського бароко – стилю, який став символом відродження українського храмобудівництва після століть занепаду і руйнацій. З боків собору були прибудовані вівтарі святих Катерини та Варвари. Після перебудови храм мав сім куполів. У такому вигляді він і підійшов до своєї трагічної години.

8. У XVII ст. по сусідству з чоловічим знаходився і жіночий Михайлівський Золотоверхий монастир, перенесений у 1712 р. на Поділ.

9. У 1713 р. поруч із собором з’явилася трапезна церква Івана Богослова – єдина споруда, яка збереглася після варварського знищення Михайлівського монастиря. У 1963 р. її визнали пам’яткою архітектури.

10. У 1922 р. Михайлівський монастир був закритий.

11. У 1934 р. урядом УРСР було прийнято рішення звести на місці Михайлівського Золотоверхого помпезні споруди ЦК КП(б)У та ВУЦВК, створивши урядовий комплекс, який мав простягатися аж до Софійського собору.

12. Для обґрунтування необхідності знищення монастиря було утворено комісію з участю провідних учених, яка мала зробити висновок щодо монастиря. Комісія «дійшла висновку», що Михайлівський собор не має архітектурної та історичної цінності.

13. Єдиним ученим, який не побоявся висловити власну думку і відмовився підписати акт на знищення собору, був археолог Микола Макаренко, який за свій вчинок був відправлений у заслання до Казані, а в 1938 р. вбитий у тюрмі, до якої потрапив за рішенням «революційної трійки НКВД».

14. Протягом 1934–1936 рр. собор, дзвіниця та частина монастирських споруд були розібрані, також були знищені срібні царські врата і рака Св. Варвари, а іконостас безслідно зник. У 1936 р. давньоруську частину храму через неможливість розібрати висадили в повітря.

15. З внутрішнього оздоблення вдалося врятувати 45 кв. м мозаїк, деякі фрески та барельєфи, які зараз зберігаються у Софійському соборі у Києві, Третьяковській галереї у Москві, Російському музеї у Санкт-Петербурзі тощо.

16. Урядовий комплекс так і не був збудований. Єдиною зведеною спорудою став будинок ЦК КП(б)У, який побудували на місці також знесеної церкви Трьох Святителів. Зараз у цій будівлі розташоване Міністерство закордонних справ України.

17. У 1995 р. Леонід Кучма видав указ, який визначав відбудову Михайлівського Золотоверхого монастиря загальнодержавним пріоритетом.

18. Михайлівський собор відновлювався протягом 1997-1998 рр. у формах українського бароко на основі чисельних креслень та фотографій. Офіційно собор був відкритий 30 травня 1999 р.

19. Зараз Михайлівський собор – один з головних храмів Української Православної Церкви Київського Патріархату.

20. У дзвіниці діє музей монастиря, у якому можна оглянути оригінальні фрагменти інтер’єру древнього собору (шиферна різьблена плита зі святим воїном-вершником XI ст., мідний позолочений горельєф Архістратига Михаїла XVII-XVIII ст., срібні Царські врата 1811 р. тощо). Також відвідувачі мають змогу забратися на верхівку дзвіниці, звідки можна побачити весь центр Києва, в тому числі дуже гарний краєвид Софійського собору, який стоїть навпроти.

21. Як дістатися? Монастир розташований на Михайлівській площі. Простіше за все до нього можна дійти пішки з майдану Незалежності по вулиці Михайлівській. Також з Європейської площі по вулиці Трьохсвятительській. Можна піднятися на фунікулері з Поштової площі. Також біля собору їдуть тролейбуси №№16, 18.

Фото зроблені в День Незалежності України 24 серпня 2013 року.