Ви коли-небудь бачили ластівчині гнізда? Пам’ятаю, коли була маленькою, у нас у Харкові, там, де я жила, кожної весни під балконами других поверхів ластівки будували свої гнізда. Через деякий час мешканців у цих повітряних будиночках більшало – з невеличких «дверцят» виглядали малесенькі ластовенята. А потім восени ці гнізда порожніли, але нікуди не дівалися, а продовжували висіти у повітрі до наступного року, а деякі залишалися й на декілька років. І мене завжди цікавило: як вони тримаються і не падають? Які все ж таки талановиті будівничі ці ластівки!

Знамените Ластівчине гніздо у Криму вражає неймовірним поєднанням прекрасної архітектури та чарівної природи. На самому краю 40-метрової Аврориної скелі, замок, як гніздо ластівки, буквально висить у повітрі і викликає справжнє захоплення. Безумовно, це найкрасивішй шедевр Криму. Так, є на півострові й палаци, і старовинні храми, але ж саме Ластівчине гніздо – найбільш витончена і романтична споруда, яка стала справжнім символом Криму.

Цікава історія замку. Не завжди він був таким красивим і витонченим, яким є зараз.
З сімдесятих років ХІХ століття на цьому місці стояла скромна дерев’яна дача генерала, який отримав цю землю за подвиги у російсько-турецькій війні. Наступним власником дачі став придворний лікар Адальберт Тобін. Після його смерті будиночком володіла його вдова, яка незабаром продала ділянку московській купчисі (чи то актрисі) Рахманіній. Вона знесла стару будівлю, і незабаром з'явився дерев'яний замок, якому вона дала назву «Ластівчине гніздо».

Дійсно, у той час будинок особливо не вражав красою, але можна сказати, що не був він красивим порівняно з сучасним, але все одно виглядав дуже романтично. Яким Ластівчине гніздо було, наприклад, у 1903 році, можна побачити на картині відомого художника-мариніста Лева Лагоріо.

А сучасна історія замку почалася у 1912 році, коли цю ділянку придбав бакинський нафтопромисловець барон фон Штейнгель. Німець за походженням, він забажав збудувати віллу, подібну до середньовічних німецьких замків. Автором проекту був інженер Володимир Шервуд.
Крім способу розташування, вілла нагадувала ластівчине гніздо своїми маленькими розмірами: ширина – 10 м, довжина – 20 м, висота – 12 м.
На початку Першої світової війни замок придбав московський купець Шелапутін, який відкрив тут ресторан.
У 1930-х роках у Ластівчиному гнізді розташовувався читальний зал будинку відпочинку, з 1970-х років – ресторан. Зараз будинок перебуває у муніципальній власності і працює як виставковий зал.

Ризиковане розташування замку завдало йому багато проблем. У 1927 році під час землетрусу частина скелі завалилася у море, і оглядовий майданчик навис над прірвою. Через високу небезпеку протягом 40 років ніхто не наважувався на ремонтні роботи. Тільки у 1960-х роках розпочалися масштабні роботи з укріплення Ластівчиного гнізда під керівництвом архітектора Татієва. Будівля була надійно укріплена та обнесена антисейсмічними поясами. Також були добудовані чотири шпилі на вежі.

От така історія. Тепер про сучасне. У 2013 році у фундаменті були виявлені тріщини, і восени відвідування замку були призупинені. Так, мабуть таке надзвичайне розташування прирікає Ластівчине гніздо на постійний ризик. Але не тільки цей аспект має неприємний відтінок.

Тут хочеться поділитися власними враженнями про те, що оточує прекрасний замок. Як і завжди у нашій країні, будь-який цінний і красивий архітектурний об’єкт перетворюється на місце заробляння грошей невідомо ким з подальшим їх потраплянням невідомо до чиїх бюджетів. Краєвид навколо замку безнадійно зіпсований численними наливайками, продавцями різного непотребу, якимись наметами, пластмасовими столиками з пивом та іншими жлобськими атрибутами. А більш за все дратують так звані фотографи, які у дуже нав’язливій хамській манері пропонують вам «сфотографироваться с птичкой». Причому у разі відмови вони вам кажуть, що ви не полюбляєте тварин. Я не розумію, чому до сих пір не заборонили знущатися з нещасних мавп, голубів і всіх інших тварин, завдяки яким якісь уроди заробляють гроші! І невже знаходяться люди, які роблять собі такі фото? А ще поруч із замком збудували потворну конструкцію жовтого кольору, на яку підчепили тарзанку. По ній ви можете спуститися до Гнізда від траси. Звичайно, це цікавий екстрим, але ж ця залізяка псує краєвид, коли хочеш помилуватися замком з гори.

Може я чогось не розумію, і усі ці «блага цивілізації» людям подобаються… Думаю, що більшість людей просто не помічає усіх цих різнокольорових кіосків, пересувних лавочок з пивом та інших точок продажу. Може наш народ без пива архітектуру вже не сприймає? Не знаю, але ж у Європі у парках та біля архітектурних пам’яток стоїть максимум одна точка з сувенірами та якесь одне цивілізоване кафе, яке не вибивається своїм несмаком з пейзажу. Ні, що не кажіть, а на радянських фото Ластівчине гніздо виглядає куди більш привабливо. І така ситуація по усьому кримському узбережжю – всі краєвиди зіпсовані!

Тепер час корисної інформації. Ластівчине гніздо розташоване на мисі Ай-Тодор у селищі Гаспра, яке є частиною Великої Ялти. Розташований замок приблизно посередині між Ялтою та Алупкою (десь по 10 км до обох міст). Тому доїхати можна сюди на автобусах, які курсують між Алупкою і Ялтою. Але, увага! Вздовж побережжя йдуть декілька доріг паралельно. Є верхня дорога, яка проходить далеко від берега, тому до Ластівчиного гнізда ви по ній не доїдете. Сідати треба на автобус, який йде нижньою дорогою. Наприклад, №27 і 32. А краще спитати на автовокзалі. Замок ви побачите з дороги, тобто, не пропустите. Спускатися треба вниз по дуже довгих сходах, а потім треба підніматися на скалу. Ну, спортом позаймаєтесь, поки дійдете. Можна, знов же, від дороги спуститися до замку по вже згаданому вище канату, якщо вам адреналіну не вистачає. Але найбільш цікавий спосіб – це дістатися замку катером з Ялти, Алупки або Гурзуфа. Привезе він вас до підніжжя Аврориної скали. Вартість проїзду катером від Ластівчиного гнізда до Ялти – 60 грн. (літо 2013).

Гаспра. Ластівчине гніздо, 1912, арх. Володимир Шервуд.

Гаспра. Аврорина скеля, на якій розташоване Ластівчине гніздо.

Гаспра. Сходи, що ведуть до Ластівчиного гнізда. На дальньому плані - гора Аю-Даг.

Обирайте будь-який вид транспорту, але пам’ятайте, що краса – мінлива: поспішайте її побачити, але не руйнуйте.

Червень, 2013