Невелике село поблизу Сокаля, що на Львівщині, відоме, передусім, розкішним романтичним палацом ХІХ ст. Точніше, не палацом, а його руїнами. Височать ці обгорілі рештки колишньої розкоші серед старовинного здичавілого парку і слугують звалищем для порожніх пляшок та іншого непотребу.

У лютому минулого року палац був переданий у концесію приватному інвестору, який обіцяє відреставрувати його та улаштувати туристично-відпочинковий центр (вклавши при цьому 100 млн. грн.). Роботи мали розпочатися у березні 2011 р. Ми приїхали до Тартакова 1 травня 2011 р. з острахом не побачити палац через те, що його вже обнесли парканом і йдуть реставраційні роботи. Але ми дарма боялися. Віз і донині там: все валиться, як і раніше. Ось така концесія.

Зараз Тартаків – це село, а колись він був містом. Згадується він ще у 1426 р., а потім – у 1587 р., коли тартаківські маєтки почали належати родині Тжчинських (об ці польські прізвища можна язика зламати). Згодом Тартаків перейшов до родини Потоцьких.

У XVII ст. Тартаків став резиденцією магната Щенсного Казимира Потоцького. У 1685 р. на його прохання Тартаків отримав права містечка. На основі наданого привілею було збудовано ратушу, а навколо ратуші закладено чотирикутний ринок, були зведені будинки у стилі бароко. До ратуші вело п’ять в’їзних брам (за іншими відомостями – вісім). Для захисту від нападників ринок був перетворений на замково-оборонну фортецю. (Ратуша дожила до 50-х рр. ХХ ст., коли голова колгоспу наказав розібрати унікальну споруду та пустити її на будматеріал.)

У тому ж XVII ст. Щенсний Казимир Потоцький збудував замок, який був предтечею палацу. Тоді місто почало жваво розвиватися. Згодом тут було засновано єврейську друкарню. Розвивалися різні ремесла, варилося пиво, а пізніше працювали ґуральня і цегельня.

У 1748 р. король надав містечку Магдебурзьке право, а згодом (у 1784 р.) тут було утворено магістрат у складі президента, двох бургомістрів і міського писаря.

Станом на 1890 р. населення міста нараховувало 1280 мешканців, у тому числі 277 римо-католиків, 212 греко-католиків, 790 юдеїв.

У 1896 р. власником Тартакова Збігнєвом Лянцкоронським на підвалинах замку Потоцьких був зведений двоповерховий палац в стилі французького необароко, який дійшов до наших днів. Останніми власниками палацу (до 1929 р.) були Урбанські.

Під час ІІ Світової війни Тартаків сильно постраждав, тобто був фактично знищений. Після війни він став одним із сіл Сокальського району.

Крім палацу збереглися рештки парку (у ньому зараз випасають кіз), мурованої огорожі, брукованої паркової дороги, що веде до палацу. Стіни самого палацу ззовні здаються майже цілими, але всередині перекриттів і даху немає зовсім – все понищено пожежею.

Також у Тартакові зберігся костел Архангела Михайла, збудований на рубежі XVI-XVII ст.

Тартаків. Палац, XVII ст.-1896

І про головне. Як доїхати до Тартакова? З головної автостанції Сокаля (так, їх там аж дві!) з різною періодичністю (десь раз на годину) ходять автобуси на Спасів. Є автобуси у 7.30, 9.20, 12.30, 15.05, 16.55, 18.10 (у неділю розклад трошки інший; інформація на 2011 рік!). Їхати менше, ніж півгодини.

Травень 2011