Головна
Контакти
Мандруємо Україною
Автономна республіка Крим
Вінницька область
Волинська область
Дніпропетровська область
Донецька область
Житомирська область
Закарпатська область
Запорізька область
Івано-Франківська область
Київська область
Кіровоградська область
Львівська область
Миколаївська область
Одеська область
Полтавська область
Рівненська область
Сумська область
Тернопільська область
Харківська область
Хмельницька область
Черкаська область
Чернівецька область
Чернігівська область
Архітектурні споруди за видами
Корисні посилання
Про нас
Організація турів
Готелі України Блог Гостьова книга
/ Харківська область / Люботин

Люботин

Ось нарешті прийшла більш-менш сонячна погода, коли можна вирушити у подорожі навколо рідного міста і пофотографувати пам’ятки архітектури. Вирушаємо до такого близького, але такого невідомого Люботина. Це місто – передостання перед Харковом станція для тих, хто їде поїздом з київського напрямку. Але нам зручніше їхати до Люботина маршруткою, яка відходить від ст. м. Холодна Гора, що поруч з рідним домом.

Через сорок хвилин висаджуємось на порожній площі в центрі міста біля вокзалу. Що в нас є? По-перше: деякі приблизні уявлення про те, що цікавого є в Люботині. По-друге: велике бажання це цікаве побачити.

Перед поїздкою Інтернет підказав, що найцікавіше розташоване в передмісті Люботина – Гиївці. Точніше, колишньому передмісті, а тепер околиці міста. І зараз завдання – потрапити на цю околицю. Коли на автостанції нам повідомили, що на сьогодні рейси на Гиївку скасовані у зв’язку зі святом, то в той момент прийшла у голову думка типу «А скільки там того Люботина?» Виявилося. що багато. Так що, якщо ви раптом колись будете в Люботині і захочете потрапити на Гиївку, а автобусів не буде, то не шкодуйте грошей на таксі. Або пошкодуєте потім про все на світі. Одним словом, через якусь годину прийшли-таки до найкрасивішої пам’ятки міста – Миколаївської церкви.

Розташування церкви – це щось дивовижне! Вона стоїть на пагорбі, на березі річки Мерефянки, і з якого боку до неї не підійди – краєвид виходить неймовірний! Церква у дуже пристойному стані, і ремонт судячи з усього, в ній продовжується. Церква була збудована у 1843 р., і була вона частиною садиби князів Святополк-Мирських (двоє з представників цього роду поховані за церквою). Колись від церкви до садиби вів дерев’яний місток, якого вже давно нема. А шкода! Тому що коли йдеш до церкви, то здається, що вона зовсім близько, а от поки дійдеш до дамби, щоб потрапити на інший берег, тут розумієш, що перше враження про відстань було хибним.

Біля церкви дізнаємось у місцевих, що палац князів знаходиться на іншому березі, тобто ми його пройшли. Повертаємось (якщо був би місток, то це було б разів у п’ять скоріше) і без проблем знаходимо залишки садиби. Ну що вам сказати? Це жах! Руїни, які ми побачили спочатку, виявляються залишками службового корпусу. Він був побудований у 20-х рр. ХІХ ст. Точніше, тоді була побудована ротонда – доволі вишукана споруда з колонами. А у 70-х рр. ХІХ ст. до ротонди були прибудовані крила. Те, що залишилося на сьогоднішній день, скоріше за все не відродиться вже ніколи. А зовсім нещодавно, пару років тому, ця споруда була цілою, у неї були і дах, і підлога. А зараз руїни ротонди перетворені на смітник, і мешкають в ній зовсім не князі, а бомжі і кози. Сумно…

Більш вцілілою, але не менш сумною, виявилася споруда палацу. Це великий сірий будинок з готичними вікнами, оточений старим парком. Започаткований комплекс був ще у 1815 р., коли тут була збудована перша споруда, яка ставла основою сучасного палацового комплексу. Нещодавно в палаці був розташований дитячий санаторій, а зараз він стоїть пусткою і руйнується. Навколо палацу залишилося щось схоже на колись розкішний парк.

Ось такі справи. Ця невелика подорож залишила сумні враження (як і багато інших подорожей). Побачене підтвердило моральну убогість влади, яку ми все обираємо і обираємо самі, і яка є обличчям вкрай зубожілої нації. Такі справи.

Травень 2008