Сімферополь – столиця та найбільше місто Криму, розташований на р. Салгір. Населення – 340 тис. осіб.

Офіційною датою заснування Сімферополя вважається 1784 рік, проте деякі історики сперечаються за право цієї дати вважатися роком створення міста.

Перші поселення людини на території сучасного Сімферополя виникли ще у доісторичну епоху, але найбільш відомим з древніх попередників міста є Скіфський Неаполь – столиця пізньоскифської держави, що виник приблизно у III столітті до н.е. і ймовірно зруйнований готами у III ст. н.е. Руїни Неаполя знаходяться зараз в районі Петровської балки на лівому березі річки Салгір.

Впродовж раннього Середньовіччя великого міського поселення на території Сімферополя не існувало. У період панування кипчаків і Золотої Орди існувало невелике поселення, що називалося Керменчик (у перекладі з кримськотатарської – «маленька фортеця»).

У період Кримського ханства виникло невелике місто Акмесджіт (у російських джерелах відомий як Акмечет, Ак-мечеть, Акмечит), яке було резиденцією калги – другої людини в державі після хана. Палац калги знаходився на території нинішнього парку «Салгірка» (він же Воронцовський парк). Квартали, побудовані в ті часи, називаються нині Старим містом.

Цей район приблизно окреслений вулицями Леніна (до революції Губернаторська), Севастопольською, Крилова (Кладовищенська) і Червоноармійською (Армійська). Старе місто відрізняється типовим для східних міст плануванням з вузькими короткими і кривими вулицями.

Після входження Криму до складу Російської імперії було вирішено заснувати центр утвореної на більшій частині земель ханства Таврійської області (пізніше губернії) на місці Ак-мечеті. У протоколі засідання Таврійського обласного правління від 23 травня 1783 року наголошується, що «з Акмечета буде губернське місто Сімферополь».
У 1784 році під керівництвом світлійшого князя Григорія Потьомкіна-Таврійського на території, що безпосередньо була прилегла до Акмесджіту (на лівому березі Салгіра, там де раніше стояли польові табори полководців Василя Долгорукова-Кримського та Олександра Суворова), почалося будівництво адміністративних і житлових будівель і православного храму.

Зараз це частина міста, обмежена з трьох сторін вулицями Рози Люксембург (Олександро-Невська), Павленка (Інженерна), Маяковського (Зовнішня) і вулицями Караїмською, Кавказькою і Пролетарською з четвертої. Цей район відрізняється регулярним плануванням (прямі вулиці, перехрещені під прямими кутами) і забудований в основному двоповерховими будинками.

Кордоном між кварталами ханського часу і спорудами катерининськой епохи є вулиці Караїмська, Кавказька і Пролетарська. Місто, що включало як новозбудовані квартали, так і територію Ак-мечеті, отримало назву Сімферополь, – у перекладі з грецької – «корисне місто». Вибір грецької назви пояснюється тим, що за часів Катерини II існувало віяння називати нові міста на приєднаних південних територіях грецькими іменами, на згадку про грецькі колонії, що існували там в період античності і у середні віки.

З того часу Сімферополь незмінно є адміністративним центром Криму. Павло I, що зійшов на російський престол після Катерини II, повернув місту назву Ак-мечеть, проте вже на початку правління Олександра I у офіційний вжиток знов було введено назву Сімферополь. В указі про утворення Таврійської губернії від 8 жовтня 1802 року йдеться: «Губернським містом сієї губернії призначається Сімферополь (Ак-мечеть)». Впродовж XIX століття на картах і в офіційних документах часто вказувалися обидві назви міста.

Під час Громадянської війни в Сімферополі розташовувалося декілька більшовицьких і білих урядів, а після її закінчення місто стало столицею Кримської АРСР. У 1941-1944 роках Сімферополь пережив гітлерівську окупацію і заслання у республіки Середньої Азії кримськотатарського населення міста.

У 1945 році, після ліквідації автономії, Сімферополь став центром Кримської області РРФСР. У 1954 році Кримська область увійшла до складу УРСР.
Після відновлення автономії у 1991 році Сімферополь знов набув столичного статусу.

Сімферополь незаслужено стоїть осторонь усіх туристичних маршрутів такого популярного серед українців Криму, адже у місті збереглася значна кількість пам’яток архітектури. Найстаріша споруда міста – мечеть Кебір-Джамі (1508). На увагу заслуговують декілька цікавих культових споруд міста; також тут можна побачити й неординарні громадські споруди ХІХ ст. І якщо ви перебуваєте у Сімферополі в очікуванні свого потягу додому, то здайте речі у камеру схову і витратьте пару годин на прогулянку містом. От ми так колись зробили – і побачили цікаве місто.

Сімферополь. Церква Костянтина і Олени, 1785. Перший православний храм міста. У 1783 р. Крим був приєднаний до Росії. Війська розквартирувалися у татарському поселенні Ак-Мечеть, де у 1785 р. командир полку Б. Тищев купив у татарина будинок і влаштував у ньому полкову церкву. У 1786 р. у цій церкві молилася Катерина ІІ. За часів СРСР у церкві був аероклуб, потім архів РАГСу.

Сімферополь. Петропавлівський собор, 1870, арх. К.Лазарев.

Сімферополь. Караїмська кенаса, 1891-1896

Сімферополь. Дорога, що веде до храму (вулиця Курчатова, на якій розташована мечеть Кебір-Джамі)

У Сімферополі народилися
• Олександр Папалексі (1880-1947) – відомий фізик, засновник радянської радіоастрономії.
• Катерина Серебрянська (1977) – знаменита українська гімнастка, олімпійська чемпіонка.
• Яна Клочкова (1982) – знаменита українська пловчиня, чотирикратна олімпійська чемпіонка.

Серпень 2007