Диканька – селище міського типу, районний центр, розташований на правобережжі річки Ворскли за 29 км на північ від Полтави.

Походження назви селища пов’язують з тією обставиною, що раніше Диканька була оточена густими лісами з віковими дубами, які надавали цій місцевості дикого вигляду. Існують також твердження, що ця назва походить від прізвища першого поселенця – Диканя.

На території сучасної Диканьки виявлені сліди трьох поселень ранніх скіфських часів, які існували тут ще в VII-VI ст. до н.е.

Вперше у письмових джерелах Диканька згадується у 1658 р., коли поблизу неї стався бій між загонами полтавського полковника Мартина Пушкаря і військами гетьмана Івана Виговського. Через десять років на тому ж полі відбулась ще одна битва, тепер між гетьманами Петром Дорошенком та Іваном Брюховецьким. У 1660 р. Диканька входить до складу Будиської сотні Полтавського полку. За універсалом гетьмана Івана Самойловича від 1687 р. належить генеральному судді Василю Кочубею. У період Північної війни, у кінці 1708 р. – на поч. 1709 р., стає ареною воєнних дій.

У XVIII ст. у Диканьці було кілька броварень, великі пасіки, що належали козацькій старшині та духовенству. Кочубеї були власниками селітряних заводів, що виробляли порох для армії. У 1752 р. Диканька числилась у першій Полтавський полковій сотні.

З 1802 р. Диканька входить до складу Полтавської губернії. У 1817 р. до Диканьки приїздив цар Олександр І, і на честь його перебування у 1820 р. споруджено тріумфальну арку. На час скасування кріпацтва Диканькою володів полтавський повітовий предводитель дворянства Л.В. Кочубей, який мав 3860 десятин землі; завод по розведенню породистих англійських коней, тонкорунних овець, молочної породи корів і темворський свиней. У селі працював пивоварний завод, механічна майстерня, де вироблялись маслобійки-«полтавки».

У 1902 р. у Диканці відбулися селянські заворушення. У листопаді 1905 р. – страйк у диканьському маєтку М.М. Кочубея. З 10 червня по 1 липня 1906 р. у селі проходив страйк робітників пивоварного заводу. Влітку 1907 р. відбувся страйк наймитів економії Кочубея.

У січні 1918 р. у Диканьці було проголошено радянську владу. У роки громадянської війни було зруйновано палац Кочубеїв, а експонати картинної галереї, бібліотеку та архів було вивезено. Із встановленням радянської влади Диканька стала центром сільради, а з березня 1923 р. – центром Диканьського району.
З 1957 р. Диканька – селище міського типу.

Галерея Диканьки
Звіт про нашу подорож до Диканьки